Ще декілька років тому Жорстка Атлетика обіцяла, що обов’язково поспілкується з Ігорем Гелетієм після його переможного марафону. І ось, ми з радістю виконуємо свою обіцянку! Минулими вихідними Білоцерківський марафон за традицією приймав Чемпіонат України з марафонського бігу. І саме Ігор забрав чемпіонський титул з ювелірним результатом – 2:13:00, що є особистим рекордом для спортсмена та путівкою на Чемпіонат Європи-2022 у Мюнхені.

А ще це лише другий марафон Ігоря, хоча за його плечима ох, як багато заслуг, і він точно не збирається на цьому спинятися. Про мотивацію, цілі на майбутнє та секрети спортивного довголіття читайте далі.

Новий спорт
Новий спорт
Новий спорт
Новий спорт

Ігоре, розкажи про рівень твоєї задоволеності результатом?

Я задоволений десь на відсотків 98. У ході тренувань я розумів, на що готовий, і, чесно кажучи, я розраховував десь на 2:12 за умови, що все складеться як має бути.

Думав, що ми з Віталіком (прим. ред. – Віталій Шафар, срібний призер, 2:14:16) будемо боротися до самого фінішу, тому що він до цього гарно стартував по сезону. Однак, я трохи раніше відірвався.

фото: Роман Наумов

Хотілося і результат показати, і перемогти, і відібратися на Чемпіонат Європи – все вдалося, тож якщо брати в цілому, я задоволений. Якби ще було 2:12:58 чи 12:12:59, я був би задоволений на всі 100.

Справді? Були думки, що ти зумисне біжиш на “красивий результат”!

Ні-ні! Я навіть більше того: так “піднажав”, щоб вибігти з 2:13-ти і мені навіть здалося, що я вибіг, бо я бачив, як секунди йшли на фініші 56,57… І навіть є фото, де я вже стрічку розірвав і там 58 було на секундомірі. А потім врешті в протоколі вийшло 13 рівно. Але не біда! Загалом все склалося!

Розкажи детальніше про свій шлях до цього марафону, яким він був?

Весняний сезон у мене не задався, ми готувалися на 10 кілометрів, але там не вдалося. Потім я на півмарафоні травмувався і біля місяця не міг нормально бігати, і вже серйозно запереживав за підготовку на осінній марафон. Але пощастило, все пройшло і я серйозно почав готуватися на цей марафон. Врешті повноцінна підготовка вийшла до трьох місяців. В принципі нікуди не їздив, особливо і можливості не було, всю підготовку провів в Києві. Але так як я за містом живу, то мені нормально було там тренуватися в принципі.

фото: В’ячеслав Хмельницький

Оце так витримка! Розкажи тоді про свою мотивацію, де її черпаєш?

Олімпійські Ігри пройшли, на них мені не вдалося відібратися. Я біг свій попередній марафон якраз на відборі 2019-го року. Тоді вийшло 2:13:15, посів третє місце. Тоді ми почали першу половину трохи швидше, мене сильно “вставило”. Цьогоріч у мене вийшло рівніше без провалів. Тож поки головним завданням був результат і відбір на Чемпіонат Європи. А далі вже планую підійти у кращій формі на відбір на Олімпіаду-2024.

І це по суті твій другий марафон! Не рахуючи того “тренувального забігу” у Москві у 2013-му. Як тобі ця дистанція?

Так, це по суті як другий марафон. Дистанція мені подобається. Сам марафон неважко здолати, головне – пройти підготовку, коли ти виконав об’єм роботи, ти знаєш,що готовий. Стіни не було, звісно, важко, та коли ти знаєш для чого воно тобі, то не стоїть питання іншим чином.

А що щодо передмарафонської дієти і харчування по дистанції?

Дієту я фактично не робив, лише виключив з раціону за тиждень до старту на декілька днів рис, макарони і тому подібне. А потім почав нормально харчуватися. На дистанції на 25, 30 і десь 35-му випив гелі. Також пив ізотонік по дистанції.

Твої слова подяки!

Вдячний за допомогу тренеру Сергію Івановичу Романчуку, за підтримку друзів і Державній прикордонній службі, яка допомагає спортсменам. Збірна України сьогодні є, завтра немає, десь ти трохи не в формі, то випадаєш. А тут дають шанс виправитися. Якби не прикордонна служба, яка допомагає мені вже 20 років, я б мабуть уже і не тренувався.

З тренером С.І.Романчуком. Фото: Alim Siumak

Ти вже тривалий час у спорті! Наскільки нам відомо, то більше 25-ти років. Розкажи нашим читачам, у чому секрет твого спортивного довголіття?

В л/а прийшов здається у 1994році. Мені пощастило із тренерами. Ніколи не форсували підготовку, все робили поступово і плавно. В дитячому віці багато робили силову, але в міру. І в першого, і в другого тренера. Я завжди старався вкладати в результат не тільки всі сили на тренуваннях, але і у відновлення після. Краще харчування, вітаміни, сауна, завжди спав обідом і ввечрі старався лягти раніше. Я не просто займався спортом, я завжди жив ним!

Головне фото: В’ячеслав Хмельницький

Коментарі: