Відповідь на це питання ми скоро дізнаємось, а поки, розповімо вам про героя цієї статті детальніше.

Нілу Расселу було 60 років, коли йому діагностували хворобу Паркінсона.

Новий спорт
Новий спорт
Новий спорт
Новий спорт

Житель містечка Буртоні-на-Воді в Глостерширі, Ніл, був директором з реклами, який вже встиг пройти кілька триатлонних стартів та ультрамарафонів. Він вирішив не зупинятись на досягнутому і кинути виклик об’ємам посерйозніше.

Цей виклик триватиме 35 днів, а стартує він 18 липня.

Ніл прекрасно усвідомлює величезну задачу: 1) зібрати гроші для створення ліків, які допоможуть побороти хворобу Паркінсона, 2) подолати 895 миль (це приблизно 34 марафони).

І ось що він каже:

“Я бігав все своє життя і завжди був спортивним, хоч не можу стверджувати, що досяг великого успіху у спорті. Однак, я надзвичайно рішучий спортсмен, завзятий та більш схильний до довгих, повільних дистанцій.

Саме після завершення ультрамарафону 18 місяців тому, у мене виникла ідея пробігу від Джона О’Гротаса до Лендс-Енду. Це був мій 61-й день народження, і я подумав, що якщо коли-небудь наважусь зробити цю пробіжку, то зараз саме той час”.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Neil Russell (@neil.o.russell)

“Хвороба Паркінсона означає, що кожного дня я мушу приймати багато ліків, які допомагають контролювати тремтіння рук, важкість ковтатання і тому подібне…
Але замість того, щоб думати про те, що нічого не можу зробити з хворобою, то фокусуюсь на тому, що я можу, а саме: тренуватися, бігати, пітніти. Завдяки таким діям стаю сильнішим і моя впевненість зростає.
Щодня, кажу собі: я пробіжу від Джона О’Гротса до Лендс-Енду. Чому? Бо я все ще можу.
Я хотів би зібрати якомога більше грошей для пошуку ліків від цього захворювання”.

Тренувальна підготовка Ніла розпочалася в листопаді минулого року, він дотримувався невпинного графіку. Його не змогла зупинити найгірша зимова погода та обмеження COVID-19. У супроводі тренувальних пробігів з товаришами по команді “Буртон-роуд runners” він весь час займався під пильним наглядом його тренера Джеймса Вільямсона, якого дуже вдало знайшов в інтернеті.

“Джеймс добре розбирається в тренерській діяльності і його легко зрозуміти”, – сказав Ніл.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Neil Russell (@neil.o.russell)

Дружина Ніла Нікі надаватиме важливу підтримку в сімейному кемпі протягом усього виклику.

“Коли я вперше обговорив це з Нікі, я думав, що вона спробує мене відмовити, але на мій подив вона сказала: “Йди на це, ти зможеш”.

Про свій діагноз він додав:

“Коли фахівець підтвердив хворобу, він насправді говорив мені лише те, що я вже знав. Два роки тому мій почерк став повільнішим, а написання нотаток займало все більше часу. Помітив, що писати певні комбінації літер стає важче.
В той час я звернуся
до лікаря. Чесно кажучи, інтуітивно відчував, що у мене Паркінсон і коли фахівець підтвердив це, то моїм першим запитанням було: “Чи зможу я все ще бігати?”.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Neil Russell (@neil.o.russell)

Паркінсон – це найбільш швидкозростаючий неврологічний стан у світі. В даний час лікування хвороби не існує. У Великобританії близько 145 000 людей вже живуть із хворобою. Існує більше 40 симптомів: від тремору та болю до тривоги, але стан впливає на всіх по-різному.

Чотири роки тому Нілу довелося пройти екстрену операцію після катастрофи в яку потрапив на велосипеді. Як наслідок, в нього були зламані зап’ястя та пошкоджене обличчя. Він також переніс крововилив у мозок. Крім того, вже відчував ранні симптоми хвороби. Наступні напади депресії, викликані аварією, лише додавали йому проблем.

Саме біг допоміг йому одужати. Він сказав:

“Єдиним полегшенням став біг, який почався в моєму житті тоді, коли я випустився зі школи. Я бігав щодня, іноді дві-три милі, інші дні сім-вісім. Потім почав бігати все далі і далі, до 25 і навіть 38 миль. І Джон О’Гротс до Лендс-Енду – це те, до чого я прийшов за стільки років.
Я серйозно стурбований проблематикою лікування хвороби та залишаюсь наполегливим та рішучим для того, щоб допомогти знайти ліки від Паркінсона”.

Текст адаптовано з цього джерела.

Коментарі: