Цього року шестеро жінок стартувало на дистанції “Несамовите й Піп“, 175км +10500м в рамках гірського ультрамарафону 100 БУКО миль, які проходили 31 липня – 2 серпня у Карпатах. Але тільки дві учасниці змогли фінішувати. Як і минулого року Дарії Боднар вдалося не лише здобути перемогу, а й посісти при цьому друге місце в абсолюті, розділивши його з Віталієм Бідюком!

  1. Дарія Боднар – 34:45:42
  2. Євгенія Тригуб – 53:23:54

Дарія, дуже докладно розповіла про те, як готувалася до дистанції, хід гонки та нюанси відновлення.

Навчання
Навчання
Навчання
Навчання

Підготовка

Насправді, я планувала в липні пробігти Andorra Ultra Trail RONDA DELS CIMS (170км/+13500м) та на кінець серпня командну багатоденну мультигонку в Даніі. Але через карантин всі плани відмінились і в результаті вирішила пробігти 100 БУКО миль.

Основні тренувальні об’єми в межах міста набрала ще весною із виходом на пік форми під старт Карпатії 6-8 червня. Після цього старту досить швидко відновилася і далі вже більшість довгих тренувань виконувала в горах у вигляді одноденних швидких бігових походів з друзями. Такий формат дозволяє в неспішному біговому режимі, пробігти якійсь мальовничий трек на 30-50км і сумістити активний відпочинок з тренуванням.

Також, взяла участь в пригодницькій багатоденці «Тур де ля Карпатія» яка передбачала подолання протягом 7 днів майже 300 км та 15-16 тис.м набору. Виявилось, що після складних 4-5 днів, коли відбувається спад сили та накопичується втома, на 6-7 день знов біжиться! Завдяки цьому сумарно за місяць перед стартом стомильника вийшло близько 570км та 20тис.м набору. Це шалені цифри, які легко і комфортно набути в горах та складно і проблематично в межах міста. Жодні великі об’єми набігу в межах міста, навіть підкріплені багатогодинним виконанням силових вправ в залі, не замінять вам перебування в горах!

Це мій п’ятий завершений стомильник і напевно все таки час визнавати, що завдяки постійній роботі над собою потроху підбираюсь до рівня профіка і старти супроводжуються все меншою кількістю хвилювань.

Войовничість та впертість мого характеру і ментальна стратегія «битись до кінця» тепер все таки суттєво підкріплена набутими фізичними можливостями. Тренуюсь регулярно і натхненно, не сильно пам’ятаю, щоб десь дозволяла собі відпочивати чи пропускати заняття, особливо протягом терміну підготовки до сезону. А після кожного старту амбітність та впертість мого характеру не дозволяє розслабитись і спонукає працювати далі.

Кожен забіг тепер попередньо розбираю по всіх напрямках, сортую інформацію та «пробігаю в голові» – відповідно, на сам старт вже виходу психологічно повністю готова і лишається тільки пройти відомий шлях і вдало фінішнути.

Хід гонки

Основа стратегії на стомильниках – це повністю виключити всі фактори зовнішнього впливу інших учасників і долати дистанцію виключно в своєму темпі. Не важливо хто і як гарно стартує, головне чи будуть сили фінішувати. Фізичної сили вистачає на 80-100км, а далі починають працювати сила волі, впертість, правильність стратегії та наслідки помилок.

Старт в цьому році мене надзвичайно порадував, – хлопці настільки активно дали стартове прискорення, що на перший хребет я зайшла десятою чи одинадцятою. Вже навіть виникла думка, що стаю «старою кастрюлькою» і щось всі занадто гарно натренувались.

Перший відрізок дистанції бігла в своєму режимі незважаючи на дискомфорт відчуття, що відстаю, і вже починаючи з 30-35км почала поступово відвойовувати позиції в рейтингу.

Із КП на 74км, де була заброска, стартувала на 5-7 позиції разом з двома Віталіками – Меренко та Бідюком (з яким майже на кожному забігу граємось в доганялки).

Коли добрались до КП на Полонині Рогнеска 93,3км дізнались, що Сергій Сапіга та Андрій Лисенко в силу якихось причин проминули КП. Відповідно ми можемо поборотись за 2-4 місця в абсолюті.

Ніч на Близниці далась достатньо легко, трохи накрило сном на підйомі на Петрос, надзвичайно повільно далась Говерла через тимчасовий спад сили.

З Говерли разом із Віталіком Бідюком після його думки в голос – «Хм… прості люди спускаються в Заросляк за 1,5години, цікаво за скільки ми?», ми за 35хв двома демонами пронеслись по кам’яному спуску і далі плутаним корінням лісу до Заросляка, лишивши на схилі Віталіка Меренко.

Підйом на траверс Кукула відбувся вже зовсім без сил і фінішні 5км по сонцю та твердих дорогах Ворохти витримала тільки тому, що вони були фінішні.

Далі був спільний з Віталіком Бідюком фініш і я 2-а абсолюті! Щаслива, що долала дистанцію саме з цією чудовою людинкою та гарним другом!

В цьому році старт стомильника припадав на 4:00 ранку і це дало змогу лідерам гонки вкластись менше ніж у півтори доби руху або одну повну ніч, що в свою чергу суттєво знімало проблему потреби сну під час гонки. Я завчасно приїхала в середу і в режимі хомяка «поїсти-поспати» провела весь час до старту в ніч п’ятниці.

Завдяки всім цим факторам, під час гонки проблема сну була мінімальна – короткочасна сонливість виникла тільки під сам ранок другої доби на підйомі на Петрос, коли вже було пройдено 140км+ і її вдалось подолати прийомом одної монодози гутара, а через годину ще одної таблетки кофеїну. З ментальних стратегій раджу змусити свій мозок працювати, продукувати емоції і в нього не буде часу на сон:) Згадайте якусь неприємну чи спірну ситуацію з життя, почніть її розбирати і скоро не помітите як в злості розмахуєте палками чи говорите самі з собою і… вже зовсім не хочете спати))

Харчування

Відразу зауважу, що харчування будь-якого бігуна це дуже індивідуальна схема, яку не варто приміряти на себе без вдумливого аналізу та врахування своїх особливих факторів.

В цьому році я розрахувала кількість прийому гелів за схемою «раз в півгодини». Схема працювала рівно на половину дистанції і далі з кожним кілометром гелі заходили все менше, тому другу частину дистанції з’їла певно половину від запланованого. Варто звернути увагу та підібрати собі якісь дрібні перекуси які будуть перебивати смак гелю, щось сильно солене або зовсім нетипове – желейні хробачки, м’ясні чіпси, пару солоних горішків тощо.

На КП з їжею стараюсь не затримуватися але обов’язково з’їдаю гаряче і особливо гаряче-рідке, інакше шлунок «стане». На КП з легкими перекусами беру апельсини та помідори, томатний сік і хліб. І саме веселе, що класно заходять сливки або важка ковбаса, яких так всі бояться)) Банани чи щось солодке – не заходять взагалі.

Часто кидаю в закидку пакетик з сухофруктами на випадок, якщо перестануть заходити гелі, щоб був якійсь поживний аналог харчування.

Судоми то моя основна проблема навіть в будні дні. Тому перед стартами 5-7 днів пропиваю курс сольових таблеток і окремо магнію. Під час забігу також чітко по графіку кожні 10-15км приймаю сольові таблетки та ВСАА.

З індивідуальних особливостей – мені абсолютно не заходять ізотоніки і тривалий час шукала чим би їх замінити, щоб не споживати одну прісну воду. Поки що  додаю в кожну другу спожиту пляшечку води шипучі вітаміни або рідкий магній.

Відновлення

Вже третій рік поспіль після фінішу лишаюсь у Ворохті ще на день-два, щоб «почистити» голову, трохи відіспатись і дати час організму відновитись. Не варто відразу після фінішу сідати в машину та гнати додому та в стресовому стані через день йти на роботу. Організм змучений і обов’язково верне вам «подяку» у вигляді сильної крепатури, опухання ніг, затримки води в організмі, болю в суглобах і зв’язках… Такий складний старт, як стомильник, біжиться раз на рік, тож варто під нього спланувати декілька додаткових днів відпустки аби потішити себе! Роблю м’які розтяжки та обов’язковий масаж при поверненні у Львів, – це відновлює м’язи та знімає перенапруження.

Дистанції великої ультри дають по організму, а особливо нервовій системі достатньо сильний удар, наслідками якого не варто нехтувати. Фізичні показники організму завдяки гарній підготовці відновлюються достатньо швидко, а от втома в голові тримається набагато довше. Тому стараюсь назбирати знову побільше позитивний емоцій і нових вражень аби «відпочити головою». Післяфінішний тиждень саме той час, щоб провідати близьких вам людей, запланувати «матрацний» відпочинок біля моря, сходити в неспішний похід, змінити вид спортивної діяльності та поплавати або катнути вел, смачно від’їстись і дозволити собі кілька келихів сухого вина.

В жодному випадку не дозволяйте собі відразу приступати до нових тренувань! Як вже дуже хочеться бігати, то зробіть це неспішно на низькому пульсі та в супроводі улюбленої музики і веселого партнера.

Плани

До кінця місяця – активно відпочиватиму без стартів, щоб не перегоріти. А вже на сам кінець серпня та осінь – оберу собі якійсь новий «біговий смаколик».

Можливо, – пригодницькі змагання на орієнтування Track Incognita в класі «CRAZY (48год)» та ще одна ну дуже шалена задумка, яку поки не знаю як реалізувати через обмеження карантину, тому тримаю поки в секреті)))

Записалась також у волонтери на Chornohora Sky Marathon і сподіваюсь знову порадувати бігунів «пухнастим звірятком з теплими обіймашками» на якомусь КП.

Коментарі: