2-3 листопада у Києві пройшли змагання з бігу незвичайного формату – Kyiv Last One Standing, організована командою МКС. Це ультрагонка на вибування формату “backyard ultra”, під час якої учасники мають протягом години подолати коло довжиною 6700 метрів. Кількість кіл – необмежена. Після першого кола рівно через годину дається сигнал на подолання другого кола, потім третього і так далі. Всі, хто не виходять на чергове коло – отримують статус DNF (did not finish). А перемагає той, хто останній залишиться на ногах і зможе пробігти ще одне коло.

Вперше гонку формату backyard ultra у 2012 році провів американець Лазарус Лейк (справжнє ім’я Гарі Кантрелл), засновник трейлового ультрамарафону «Барклі» (Barkley Marathons). За кілька років подібні забіги стали проводити по всьому світі. Зараз існує ціла Ліга Backyard Ultra, де організатори змагань з різних країн отримують своєрідну «акредитацію». Переможці забігів, які входять до списку Ліги, отримують “golden ticket” – право брати участь в Big Dog’s Backyard Ultra в Теннессі, США.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

В суботу о 10 ранку 47 учасників вийшло на старт Kyiv Last One Standing в парку Муромець. І тільки через 34 години визначився переможець – ним став киянин Олександр Бендас. Останні чотири кола він змагався із француженкою Кларі Баннварз, яка прилетіла з Франції аби виграти “золотий квиток”. Ми поспілкувалися із Олександром та Кларі, а також Поліною Мельник (головною суддею змагань) про їхні враження від гонки.

Олександр Бендас

Загалом, формат гонки був цікавий, незвичайний, на витривалість, мені сподобалося. Хоча, це і не зовсім «моє», – я полюбляю бігати в горах, з краєвидами, власне й у біг прийшов з туризму.

До цього старту – бігав стомильник 100БУКОМИЛЬ, пробіг Bojko Trail – 150км, цього року бігав добовий біг, там вийшло 170км. Тож по кілометражу, набігані на Kyiv Last One Standing 227км, – це поки мій максимум.

До цих змагань якось по-особливому не готувався. Розписав собі графік на місяць після фінішу змагань з добового бігу. Я бігаю майже кожен день, кілометрів по 10 в середньому. На вихідних роблю довгі тренування по 20-30 км. Може раз на тиждень чи раз на два тижні роблю перерву. Тобто десь 100км/тиждень виходить. А от у місяць через роботу та різні накладки в середньому 300 чи трохи більше кілометрів виходить.

Важко було спершу десь в районі 10-12 кола, коли у голові виникло питання: «А навіщо воно мені треба?». Такі питання у мене часто виникають в першій чверті гонок, особливо якщо забіг проходить не у горах – добовий біг абощо. Потім такі думки приходили на 20-22 колі – думав може добігти добу та зійти. Але від початку налаштовувався на перемогу, тому вирішив потерпіти і почекати. Потім  хтось з учасників чи волонтерів сказав мені, що багато з учасників були налаштовані пробігти тільки 24 години. І дійсно після 24 кола на кожному колі 1-2 учасники стали сходити.

Мені важко давати якісь поради щодо підготовки. На таких дистанціях все досить індивідуально. Я не люблю бігати короткі дистанції і швидко. Напевно тому мені даний формат по складності зайшов чудово. По інтересу – не дуже, напевно в горах було б цікавіше. На що точно вартує звернути увагу, якщо хочете бігати подібні ультра – це харчування, вода, ізотонік, солі. Треба розуміти, що конкретній людині та в яких кількостях потрібно. Ну, і об’ємні бігові тренування, звісно.

Я переміг в даній конкретній гонці не стільки завдяки своїм здібностям… Все ж таки – не було найсильніших, а ті сильні суперники, які були – в чомусь їм не пощастило… Ну, і Кларі, по-факту, була сильнішою за мене. І по балах ITRA це теж видно. Але її підвело харчування. На останньому колі, коли її привезли на КП, вона була зовсім виснажена, не могла йти. Те, як вона боролася, до останнього. Я був у шоці! Вона бігла останні кола виключно на силі волі. Не знаю чи зміг би я так… Принаймні на цій гонці мені не вдалося дійти до своєї межі та до кінця себе випробувати…

Оскільки виграв «golden ticket» – мені було б цікаво з’їздити в Штати і пробігти Big Dog’s Backyard Ultra. Але плани на наступний рік ще не складені. Точно хочу потрапити на Тур гігантів у вересні. Тому, буду дивитися як виходитиме по часу, можливостям і фінансах. Життя покаже…

Кларі Баннварз (Claire Bannwarth)

Я вперше почула про концепцію «backyard ultra» під час Big backyard ultra 2018 і мені захотілося пробігти таку гонку в 2019 році. Однак, виявилося, що жодна з подій не підходила мені по датах або була далеко по добиранню.  Потім на ФБ-сторінці Big Backyard Ultra було оголошено перелік ультра, які дають «золотий квиток» на 2020 рік. Тож коли я побачила, що в листопаді в Києві буде один зі стартів, що входить у лігу, я перевірила квитки на авіарейси на потрібні дати – вони виявилися недорогими, тож не вагаючись – зареєструвалася.

Це була моя перша гонка у форматі Backyard ultra. Я дуже багато бігаю трейлів, фінішувала у кількох справді складних ультра (UTMВ, Diagonale des fous). Але такі старти, де потрібно бігти більше 30 годин, є для мене новими. Мені не вдалося належним чином підготуватися до гонки, тому що я місяць тому травмувала ногу і досі намагаюся відновитися. Я навіть не була певна, що зможу подолати більше 10 кіл. Але нога, на щастя, почувала себе добре!

Я поставила собі за мету спочатку просто досягти позначки 24 години, потім 27, потім 30. А потім –  були тільки я і Саша. Мені не було болісно, ​​мої ноги були в хорошому стані (настільки, наскільки це можливо після 30 годин бігу). Але напруга від безсоння – була величезною. Я не мала змоги достатньо поспати перед гонкою, оскільки мій літак прибував о 2:00 ранку до Києва, в день старту, і я сильно втомилася. Гадаю, саме це суттєво вплинуло на результат і змусило мене зупинитися на 34-му колі.

Це був мій перший візит до Києва. Відпочивши після перегонів наступного дня я встигла навіть трохи подивитися місто – воно справді дивовижне з великою кількістю історії та природи! Однозначно хочу повернутися, щоб побачити більше!

Організація була просто ідеальною, класною з усім необхідним, за що хочу сказати велике спасибі! Було легко знайти всю потрібну інформацію, організатори оперативно відповідали на всі питання поштою чи через ФБ англійською мовою. З пошуком місця старту і стартового табору теж не було проблем. Організатори навіть позичили мені стілець і чашку для чаю! Одним словом  – все було чудово! З нетерпінням чекаю наступного року аби повернутися і, можливо, цього разу виграти😉

Поліна Мельник

Про забіг формату backyard Ultra чула раніше але цього року в Індонезії випадково натрапила на статтю Andy Pearson про Big’s Backyard Ultra. Стаття мене дуже вразила та надихнула.  Повернувшись до Києва я запропонувала своїй Команді МКС та ще кільком друзям залучитися до організації подібного заходу в Україні. Завжди цікаво робити щось нове, розширювати горизонти – тож мою ідею підхопили. Вийшло створити чудову команду, завдяки якій і вдалося успішно провести Kyiv Last One Standing.

На початку травня ми написали листа до  головних організаторів Big’s Backyard Ultra, а вже кінці місяця наш забіг включили до світової серії Big’s Backyard Ultra.

Гонка вийшла справді незвичайною і надихаючою. Багато учасників, які до цього бігали максимум напівмарафони, змогли подолати 60-70 км, і, думаю, тепер, вони будуть по-іншому оцінювати свої можливості (вже не говорячи про переможця, який пробіг 227,8 км!). Коли ти можеш щось змінити в свідомості людей, це стає саме тією метою, заради якої й хочеться робити такі заходи. А ще – отримуєш такий заряд емоцій, який надихає та підтверджує, що це того варте. Але й втомлюєшся дуже. У понеділок було відчуття, що я сама бігла ці 34 години, а не спостерігала.

Під кінець ми дуже переживали, щоб нікому не стало погано на дистанції, адже бігти більше доби, це виклик для організму. Але все ж таки одного учасника вимушені були забирати в дистанції, через погане самопочуття. На щастя – все обійшлося.

Найцікавіше було спостерігати, коли залишилось 5-6 бігунів, адже вони вже біжать більше доби, і коли хтось із них сходить, дуже жалкуєш… Коли їх залишилось двоє і вони година за годиною стартували на нове коло, всі хто був у таборі вже почали гадати, чи вийдемо на роботу у понеділок 🙂

Нам дуже сподобалось, як відбулися змагання, тому досить скоро опублікуємо анонс на наступний рік!

Сама не бігала в такому форматі, все ж більше полюбляю орієнтування та трейли. Але задля інтересу може колись спробую, головне потренуватися перед цим:)

Коментарі: