Ольга Ляхова провела цьогоріч насичений сезон, який увінчався 9 місцем на Чемпіонаті світу у Досі. Щоправда, не обійшлося і без переживань, як наприклад, з дискваліфікацією суперниці у півфіналі ЧС. Та з усього можна робити певні висновки, що спортсменка і зробила. Вашій увазі роздуми Ольги про Доху, сезон та наступний Олімпійський рік.

Про боротьбу за фінал

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Коли я вперше побачила результати третього півфіналу, звичайно, я трохи засмутилася, бо я зрозуміла, що не потрапляю у фінал. Потім мені сказали, що є шанс на дискваліфікацію Уганди і з’явилося відчуття надії. Було дуже страшно. Я розуміла малоймовірність того, що її дискваліфікують, але сподівання були, сподівалася на краще, на фінал. Цього не сталося. Але нічого страшного, це також хороше досягнення – 9 місце, такого у мене ще не було. Максимально було 11 місце, тепер 9!

Головний висновок з цієї ситуації: треба було просто бігти швидше, це моя найголовніша помилка. Також помилка була тактична. За 250 метрів до фінішу я дала себе обійти канадській спортсменці і потім я знову обганяла її, там я загубила якісь соті-десяті секунд. Я мала бути ближче до Роджерс і Маньйонга для того, щоб боротися з ними, а я їх відпустила і це також було помилкою.

Про Доху

Звичайно, важко змагатися. Сезон був дуже довгим – з травня до жовтня, і це незвично, дуже незвично.  Спекотний клімат, думаю, що сильно не вплинув. Єдине, що могло вплинути, це те – що взагалі не перебували у Досі на свіжому повітрі, максимум 20 хвилин, решту ж часу доводилося постійно сидіти в готелі, дихати кондиціонером. А це трохи незвично для нас.

Щодо організації – то вона м’яко кажучи дуже слабка. Харчування жахливе для спортсменів: одне й те саме, немає різноманіття і їжа зовсім несмачна. Також із транспортом все дуже слабко. До стадіону їхати хвилин 40, потім чекаєш у черзі ще хвилин 15 щоб лише вийти з автобусу.

Якщо чесно, я зовсім не розумію, навіщо робити Чемпіонат світу в таких країнах. Ще коли ти бігаєш на стадіоні – ладно, це пів біди. А коли люди бігають марафони, беруть участь у змаганнях зі спортивної ходьби – цього я взагалі не розумію, це для мене нонсенс.

Про сезон

Загалом я скажу, що цей сезон дуже хороший. Мабуть, найкращий сезон в моїй кар’єрі, тому що я виступала стабільно на рівні двох хвилин. Я вважаю, що це хороший показник. Тепер з’являється більше впевненості в  своїх силах і розуміння, що з усіма можна конкурувати.

Найяскравіші старти сезону: це Європейські Ігри – перемога нашої команди, також це етапи Діамантової Ліги в Парижі, де була четвертою з результатом 1:59,13, і в Рабаті, де була третьою. А також фінал Діамантової Ліги, я вперше потрапила туди і стала четвертою. Ну дуже хороший рік. В Брюсселі у фіналі я могла пробігти і краще, була хороша форма, але були деякі тактичні помилки.

Наступний рік

Мені здається насправді, що кожен рік відповідальний по-своєму. Так, Олімпійські Ігри – це свято чотириріччя. Але налаштування завжди хороше, і наступного року буде таке саме. Головне завдання – покращити себе, покращити результати порівняно з цьогорічними і стати ще більш стабільною.

фото:iaaf

Коментарі: