2:14:04 – такі цифри тепер характеризують найкращий результат в історії людства на марафоні серед жінок. Це оновлення, здавалося б, “вічного рекорду” Поли Редкліфф і оновлення практично на півтори хвилини. Авторка нового світового рекорду (після ратифікації) Бріджит Косгей – тендітна представниця Кенії, яка здійснила це на Чиказькому марафоні 13 жовтня 2019 року. І хоча всі пам’ятають перемоги Бріджит на попередніх марафонах у Лондоні-2019 (2:18:20) та Чикаго-201 (2:18:35), на таке переконливе оновлення рекорду очікували одиниці. А все тому що небагатьом відомо про сталевий характер спортсменки.

Публікуємо розповідь срібної призерки нещодавнього ЧУ з марафону Дар’ї Михайлової, яка ще навесні під час зборів у Кенії опинилася у Бріджит в гостях.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Де народжуються чемпіони з найчорнішою шкірою і з найсталевішим характером? Це місце називається Мараквет. Лише уявіть собі: народитися на висоті 3000 метрів над рівнем моря! Ходити постійно крутими схилами, постійно трохи мерзнути і недоїдати, тому що на такій висоті, вибачте, росте тільки картопля і горох. Ну що скажете: сприяє це місце загартуванню характеру? Можете не відповідати, просто загляньте в очі Бріджит Косгей.

Так, якимось неймовірним дивом мені пощастило побувати у неї вдома і бути практично першою білою людиною у неї в гостях. Звичайний побілений будинок, стіни завішані тюлем зсередини, туалет на вулиці, ні води, ні опалення в будинку немає.

Перемоги на двох мейджорах ніяк не змінили її життя.

Двоє чудових дітей, у яких також є шанс вирости чемпіонами в таких умовах.

Але давайте у порядку черги: народилася Бріджит в окрузі Мараквет, провінції Ріфт-Валлі. Тренувалася в школі, як і інші діти. Після закінчення пішла працювати на пивоварню, вийшла заміж в 18 років, народила двох дітей. У 2017 вирішила тренуватися серйозно. У Кенії дуже мало хто тренується вдома, всі воліють у спортивні табори, ось і Бріджит почала жити в такому в 6 кілометрах від свого будинку. 6 днів тренування, а у неділю – вдома з сім’єю.

Її тренер Ерік Кімайо. Табір називається Kapsait Nike Training Camp. Цей табір призначений для школярів, вони вчаться і тренуються там, але дорослі атлети теж тут живуть. Дошка з розкладом уроків і тренувань, поруч вирізки з газет з новинами про місцевих чемпіонів: Bridget Kosgei, Zakayo. Звичайні маленькі кімнатки блоками по три, кожен блок має свою назву: Лондон, Амстердам, а Бріджит живе в Мехіко. В кімнаті по три людини.

Вінсент (чоловік Ясемін), Томас, (асистент Ренато Канова), Бріджит Косгей, Ясемін Кан, Дар’я Михайлова

Жодних зручностей, гарячої води немає. Які зручності, справді?

Тут загартовують сталь!

Взагалі склалося якесь враження військового часу:  кухня з земляною підлогою, з трьома величезними чанами на вогні (думаю, на дровах угалі (прим.ред. – нац.страва – приготована на основі кукурдзяного борошна) ще смачніше). Замість їдальні діти їдять на лавках грубо збитої сцени або ж просто на траві. Стримані, спокійні. Ніхто не кричав “мзунгу”(прим.ред. – так місцеві називають білошкірих) і не мчав торкнутися нас.

Побігали вечірнє тренування 6 кілометрів, горбисто, не те слово, але ніяких особливих відчуттів висоти не було, може тому що я живу на 2400 вже місяць. Бріджит: скромна, спокійна, проста і доброзичлива, поруч з нею відчуваєш себе комфортно, взагалі ніякої напруги. Але в той же час відчувається, що характер сталевий, та ви й самі бачили це в Лондоні. Дуже витягнута і худа, на такій висоті з великими м’язами ніяк. Кросівки показувала, по ним видно що вона реально використовує всю стопу: п’ята і носок стесані абсолютно рівномірно.

Чоловік Бріджит, Ясемін Кан, Бріджит Косгей, Томас (асистент Ренато Канова), Дар’я Михайлова

Провели ми там практично весь день. Нас нагодували обідом з найніжнішим м’ясом овечки, рисом, горошком і чаппаті (хліб на кшталт лаваша), пили якийсь молочний напій з сої, теж смачний. Пограли з дітьми, собаками і котами, поговорили, посміялися, розповіли кожен про себе. Напевно, цей день я не забуду ніколи. Запрошували до них в табір тренуватися, але поки моєї сміливості не вистачає.

Тільки уявіть, жити повністю відрізаним від життя, та ще й на такій убивчій висоті. Але ідея хороша, думаю, коли я буду готова фізично до цього, можна буде спробувати. Зейн Робертсон (новозеландський бігун на середні та довгі дистанції) теж намагався побудувати тут будинок на висоті 3050 метрів, але кинув цю затію, так як привезти сюди матеріали виявилося дуже дорого, та й до того ж він поїхав жити Ефіопію…

Коментарі: