26-27 липня у Іспанії відбувся 16-ий чемпіонат світу з рогейну. Від України виступало понад 70 спортсменів у різних категоріях. У класі XO перемогу святкувала українська команда у складі: Поліна Захарова, Євген Цирень та Артем Городинець. Ми поспілкувалися з Поліною про її враження від Чемпіонату та особливості змагань.

Поліна, розкажи, будь ласка, про чемпіонат світу з рогейну: скільки команд, зі скількох країн брали участь? Чи виступав хтось ще з України?

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Чемпіонат світу з рогейну проводиться в форматі 24 години. Цього року в чемпіонаті брали участь понад 380 команд – 1000 чоловiк, із 34-х країн світу. Україну представляла численна делегація, що нараховувала 33 команди.

Чи правильно я зрозумів, що ваша команда кваліфікувалася на участь, але їхала не від Федерації Спортивного Орієнтування України, а самостійно?

Для кваліфікації на чемпіонат потрібно мати певні результати на попередніх чемпіонатах світу та Європи. Члени нашої команди в минулому потрапляли в 10 найсильніших та займали призові місця. Заявку на змагання приймають як від федерації так і від самостійних спортсменів.

Наскільки складним з точки зору рельєфу, флори/фауни – був район, де проходили змагання? Чи сподобалися ті місця?

Змагання проходили в невеличкому курортному містечку Ла Моліна, розташованому в Каталонських Піренеях. Територія змагань розкинулась на 140 км² схилами гір Лангада (1406 м), Тоса-д’Альп (2537 м) та Ла-Тоса (2535 м). Хоч територія відносно й не велика, проте місцевість дуже гориста, від пологих до дуже крутих схилів. Це вимагало від нас, спортсменів, високої фізичної та технічної підготовки. Також, значні корективи внесла погода, яка випробовувала нас дощем, градом, вітром, а іноді дуже сильним вітром. Та незважаючи на це, природа не залишала нікого байдужим до краси гір, скелястих урвищ та казкового горизонту. 

Хто були ваші основні суперники? Як проходила гонка загалом? Скільки гонок ви вже пробігли командою?

Рогейн – досить цікавий вид змагань. За годину перед гонкою команди отримують карти з контрольними пунктами (КП) за проходження яких дають певну кількість балів. Кожна команда вибудовує собі найбільш оптимальний маршрут, щоб встигнути набрати за ці 24-и години найбільше балів. Тому, після фінішу учасники знають скільки набрала балів їхня команда але не знають яку вони займають позицію відносно інших. З огляду на такий формат – важко сказати, хто були наші основні суперники:)) До того ж специфіка місцевості й погодні умови відіграли ключову роль. Зазвичай найсильнішими вважаються новозеландці, чехи, австралійці, прибалти і росіяни. Ми дуже ретельно готувались до цього чемпіонату. Були продумані всі аспекти гонки і всі ймовірні форс-мажори. Тому гонка пройшла досить гладко. Ми вперше брали участь у змаганнях світового рівня таким складом. Але напередодні пробігли Gorgany Race (де також перемогли – ред.), щоб так би мовити «притертися».

Скажи, Поліна, і скільки ж ви набігали кілометрів за ці 24 години? Як будували стратегію харчування-гідратації на гонку? Чи використовували енергетики, гелі з кофеїном, магній, сольові таблетки, протеїнові батончики? Чи є взагалі на таких змаганнях пункти харчування?

За гонку пробігли всього 105 кілометрів. Але це – компенсувалось набором висоти у 5500м. Якщо порівнювати з трейловими стартами –  це не дуже багато, але для рогейну такі набори висоти нетипові. Харчування та гідратація, на гонках протяжністю 24 години, відіграє інколи вирішальну роль. Тож ми ретельно поставились до цього питання. Кожен учасник нашої команди мав індивідуальне меню. Цього разу на гонці використовували гелі, батончики та енергетики Nutrixxion, а також – бутерброди з червоною рибою)). Крім того, взяли кальмари і вони я то кажуть “зайшли”. Кількість води брали з урахуванням маршруту, який ми спланували. Пунктів харчування на рогейнах не передбачено, окрім місця старту та фінішу, де можна поновити запаси та попоїсти. А от пунктів гідратації цього разу було аж 18. Щоправда, зважаючи на дощ і град, спрага нам загрожувала)

Цього року ти успішно виступала на кількох ультратрейлах у нас та закордоном. Скажи, як тобі біглося після треків з розміткою, де не треба орієнтуватися на місцевості? Наскільки формат рогейну, ще й 24-годинного легший/важчий для тебе? Чи це, все ж, різні речі, які важко отак порівнювати?

Трейл це більш швидкісний, динамічний біг в порівнянні з рогейном. Трейл можна пробігти швидше, а ще – там регулярно дають їжу, різні напої, медичну допомогу та психологічну підтримку. Крім того, на трейлі можливо слідкувати за суперниками та прогнозувати свій виступ. Рогейн – більш «спокійний» біг, що компенсується інтенсивною розумовою працею. А якщо говорити про рогейн впродовж 24-ох годин – то швидше пробігти та виграти – ніяк не вийде. Також треба враховувати, що на Рогейні всі свої речі, їжу, воду – ти несеш сам і допомогти в разі проблем, тобі зможе лише твій напарник. А те, наскільки добре ти виступив – буде вiдомо пiсля фiнiшу всiх учасникiв.   

Які плани на майбутнє? Будеш ще бігати рогейни цього року? Гонки з орієнтування? Чи вже – переключишся на трейли?

Плану на залишок 2019 року ще не маю. Головні старти залишились позаду, тому відчувається полегшення та сум. Мені кортить спробувати щось нове, тому активно шукаю нові старти – незвичний трейл чи тріатлон. Рогейн цього року більше не побіжу, оскільки такого формату гонка – дуже виснажлива й бігти подібні старти рекомендовано один чи два рази на рік.

Що ж, успіхів тобі у нових стартах та форматах! А ще – нових перемог та рекордів!

Коментарі: