Марія Шаталова давно нас не тішила результатами на доріжці, ну і, звісно, ми вже дуже скучили за Машиними інтерв’ю. А все чому? Тому що минулого літа лідер жіночого стипль чезу останніх років стала мамою. Однак, спортсменка не звикла сидіти на місці і не пройшло й року після народження донечки, як Маша повернулася до змагань! Першим стартом став чемпіонат міста Києва. Як підсумок – срібло на дистанції 1500 метрів із результатом 4:27,20. І звичайно, ми  не могли не поцікавитися у Марії про її враження та плани!

Вітаємо з поверненням! Як оцінюєш свій перший старт? 

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

В цілому, для першого старту, я думаю, що це не так уже й погано, враховуючи той факт, що більш чи менш систематично я почала тренуватися не так давно, точніше сказати, в березні.

Які були емоції перед виходом на доріжку – чи хвилююче повертатися після такої паузи? Відповідальність збільшилася чи зменшилася?

Особливого хвилювання перед першим стартом не було, що дуже тішить. Думаю, це пов’язано з тим, що я бігла 1500, а не стипль, все ж таки для мене стипль дистанція більш відповідальна і хвилююча!

Які твої плани на сезон і далі. Ти почала з 1500 – для тебе це “пристрілочний” старт чи цього сезону концентруватимешся на півторашці? Коли ми все ж побачимо тебе на рідному стиплі?

Так, в цьому сезоні плануємо бігати гладкі 1500, може 3000 метрів! Потрібно добряче зміцніти і виконати необхідну кількість силових і бар’єрних тренувань, щоб на стиплі НЕ вбитися де-небудь на ямі! Тому стипль побіжу вже в наступному році.

Розкажи, де готувалася до сезону і як пройшла підготовка? У чому специфіка повернення після декрету?

Цього року ми провели збори на Кіпрі в березні, з яких, в принципі, і почалася моя підготовка до сезону, потім в квітні ми були в Чорноморському, а в травні в Польщі, в Закопане! В цілому, для мене найважчим після декрету були і залишаються, тривалі кроси і кроси загалом. Я не можу зрозуміти, як я раніше їх бігала. Кожного разу, коли я біжу крос, я вмовляю себе і думаю: “Маша, ось як ти цю нудьги смертну раніше бігала, адже в душі ти, як мінімум, стрибунка в довжину або спринтер, мовляв, кроси це не твоє”. Тому невідомо, в принципі, в наступному році побіжу я стипль або 200м)

Для багатьох поєднання материнства і тренувань питання складне, як ти вирішуєш його?  і поєднує два амплуа – спортсменки і мами?

Мені здається, що, якщо є бажання бігати, то і можливість така з’явиться, а ось, якщо як в моєму випадку, навпаки, то вже складніше:) Коли в процесі першого збору на Кіпрі, у мене почала нарешті з’являтися жага до бігу і ентузіазм завдяки Наталії Лупу, яка склала мені компанію в бігу з колясками, то проблем в поєднанні не виникало! На всі збори ми їздили всією сім’єю, щоб не сумувати і ні про що не шкодувати в майбутньому, що, мовляв, не побачили, як дочка на горщик пішла або як у неї зуби виросли, поки ми роз’їжджали.

У тренувальному процесі маля підлаштувалося під нас, наприклад, якщо ми зі Стасиком (прим.ред. – Станіслав Маслов, чоловік спортсменки) бігали на стадіоні, то вона спала в цей час тут же, на стадіоні, а якщо у нас крос, то ми або чергувалися, або я бігала в парку, поки візочок зі сплячою дитиною стояв у полі зору. Іноді на зборах нам допомагав мій тренер, гуляв з малятком, поки ми тренувалися!

Насправді, у сучасному світі багато прикладів матусь спортсменок, які в короткий термін повернулися в спорт і показали високі результати. Це надихає)

Коментарі: