Гаряча краплинка стікає скронею і, лишаючи на щоці білий солоний слід, зникає в бархані. Дрібний і сипучий пісок скрізь: на одязі, шкірі, у кросівках… Біг вже давно перетворився на повільну ходу, ноги грузнуть, кожен крок дається все важче… Сонце пече нещадно, перетворюючи залишки води у флягах на окріп. Малі дюни змінюються більшими, і, схоже, не закінчаться ніколи… У горлі пересохло від спраги, а до рятівного КП – ще аж 5 кілометрів…

Ні, це не опис MDS чи 270-кілометрової багатоденки пустелею  Al Marmoom. Варто від’їхати трохи більше 40 км від Херсона і ви опинитеся ось в такому піщаному краї – Олешках, справжнісінькій українській пустелі. Саме в цих місцях, 18 травня відбувся 2-ий етап Ukraine Trail League (UTL) – ультрамарафон Burning Heads. Попередні два роки змагання проводилися на Кінбурнській косі, а у 2019-ому організатори вирішили перенести базовий табір по-ближче до “цивілізації”, для покращення логістики – на територію Зелених хуторів Таврії (40км від Херсону). В рамках Burning Heads учасники змагалися на трьох дистанціях:

  • 10 км
  • 25 км
  • 50 км
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

На основній дистанції, 50 кілометрів, стартував 41 учасник, з яких фінішували, вклавшись у 8-годинний ліміт, менше половини – 18 чоловік.

Перемогу в абсолюті(!) на 50 км здобула Поліна Захарова. Ми поспілкувалися з Поліною, щоб дізнатися враження від гонки та як їй вдалося так швидко відновитися після попереднього старту на Мадейрі (Дебют Поліни Захарової на MIUT: 50 миль й тисячі сходинок до бронзи), який відбувся усього за два тижні до старту UTL.

Поліна, вітаємо з перемогою! Наскільки складною була для тебе 50 км траса Burning Heads?

– Дякую! Burning Heads це дуже цікава гонка! Це гонка, де близько половини дистанції проходить по піску без будь-яких доріжок, де багато сухої трави і палючого сонця. Мені було дуже цікаво і складно бігти, особливо після 25 км. Тут вже дороги пропали, сонечко припікало і, що не менш важливо, дистанція стала звивистою, багато поворотів, барханів, постійно потрібно дуже уважно читати маркування та дотримуватися треку.

Чи встигла відновитися після Мадейри?

–   Після Мадейри трохи відновилася: два тижні зовсім не бігала, трохи крутила педалі та плавала. Через це, не мала можливості зробити будь-які підготовчі тренування до старту на Burning Heads. До всього цього, на передодні старту, ми цілу ніч їхали і вийшло поспати всього 3години. Це, звісно, трохи ускладнило виступ.

Наскільки суттєвим фактором була спека? Чи допомогла тобі акліматизація на Мадейрі краще переносити спеку на трасі Burning Heads?

–  Спека це один з ключових факторів Burning Heads. Отримати сонячний удар було простіше простого... Так, думаю можна сказати, що акліматизація на Мадейрі мені таки допомогла тут), але найбільше акліматизувалася шкіра:))) Просто, якщо подивитися в цілому, то я люблю бігати під сонечком!)

Розкажи трохи про хід гонки. Ти бігла другою в абсолюті після 2-го КП але фінішувала першою. На 32 секунди попереду найближчого учасника. Ти його наздогнала вже на фініші?

–  Для мене в– це старт для душі. Оскільки основні змагання цього сезону ніяк з піском не пов’язані, я приїхала просто покайфувати. Мені подобається щось нове, мені дуже хотілося чогось незвичайного і UTL це змогли зробити.

– Бігла гонку за своїми відчуттями, не звертала увагу скільки людей попереду, просто кайфувала від процесу! Звичайно ж, я помічала, що обганяють багатьох, але сильно цим не спокушалася. Для мене було великою несподіванкою, коли за 1.5 км до фінішу я побачила Андрія, йому було погано, його нудило. Ми пробігли ще 1 км разом, після чого він махнув мені, і я втекла.

Це вже твоя 2-а перемога в абсолюті серед чоловіків і жінок – які враження порівняно з Bojko trail? Було важче? Легше? Інакше?

– Інакше. Те, що сталося на Бойко не відбудеться ніколи! Це перша гонка і це – було неймовірно!

– Burning Heads  це не просто трейл в 50 км, це дуже серйозна гонка, де левова частина це справжня пустеля, а це ніколи не буває легко. Останніх 10 км, мені так хотілося йти пішки! Зі мною ще такого не бувало, я не ходжу на трейлах (крім «дорослого» набору, звичайно).

Загалом, трійки переможців у чоловіків та жінок на 50 км дистанції виглядали так:
Чоловіки:

  1. Андрій Письменний – 5 год 13 хв
  2. Олександр Яковлєв – 5 год 31 хв
  3. Євген Зубков – 6 год 2 хв

Жінки:

  1. Поліна Захарова – 5 год 13 хв
  2. Олена Хашко – 6 год 26 хв
  3. Валерія Сподаренко – 7 год – 20 хв

Повні результати по всіх дистанціях – на сторінці Burning Heads

Один з організаторів змагань, Максим Мраморнов поділився власними враженнями від Burning Heads 2019:

– Те, що менше половини учасників 50км дистанції фінішувало – це досить красномовний показник того, наскільки все було хардкорно. Ми розуміли, що мало хто усвідомлював реальну важкість дистанції і тому учасникам найбільшої дистанції було дозволено на першому контрольному пункті (12-й кілометр) на ходу перескочити на середню дистанцію.

– Жінок стає дедалі більше в трейлах, втім на ультрадистанціях поки що їх мало і, зазвичай, результати передбачувані. Хіба що на минулорічній Chornohora Sky Marathon вдалося зібрати чимало дівчат аби була інтрига і заруба на великій дистанції.

Наскільки легше/важче було цього року з організацією Burning Heads на новій локації?

– Ми шукали локацію з простішою логістикою ніж на Кінбурнській косі й це місце нам радила Марія Шупер (переможниця великої ліги UTL 2017) – вона з Херсону, дуже добре тут все знала і всі дистанції це її ідея. Лише 40 км від Херсону спростило суттєво добирання всім учасникам, хоча все одно Херсон продовжує бути досить важкодоступним містом в плані транспорту для людей із західних і східних регіонів України. Очевидно це впливає не тільки на кількість учасників нашого забігу, а й в цілому на розкриття туристичного потенціалу цього регіону. Але це вже інша велика тема для розмов 🙂

– Локація для старту думаю сподобалася всім, особливо озеро на фініші. Але ми мали певні нюанси в роботі із власником території, тому напевне стартове містечко наступного року переміститься на якийсь інший хутір по сусідству.

Чи стала траса змагань важчою порівняно з Кінбурном?

– Однозначно так! Ще й погода була ідейно правильною, тож по своїй складності цього року Burning Heads думаю був на рівні із забігами, що проходять у великих пустелях світу.

Задоволені стартом? Плануєте тут проводити Burning Heads наступного року?

– Загалом – задоволені, хоча звичайно були оргмоменти, які на наступний рік треба буде покращити. Найбільше звичайно переживали за самопочуття учасників, особливо на “спринтерській” малій дистанції. Багато учасників на фініші були не в собі від зневоднення, перегріву та перевтоми, але чітко діяла служба екстренної медицини і медицини катастроф з Херсону і медики на контрольних пунктах. Багато було сходів на контрольних пунктах (КП) через неможливість продовжити забіг. В цілому нічого серйозного, хоча для людей хто був на трейлі вперше стан деяких фінішерів викликав жах.

Щоб ти порадив як організатор тим, хто захоче взяти участь у Burning Heads наступного року?  

– Я не тренер, тому не радитиму нічого в плані підготовки, але маю побажання аби всі відповідально ставилися до свого здоров’я і не “геройствували”. Зараз всі дуже захоплюються всякими челенджами, самоперевершеннями, а неподолання  дистанції вважають ледь не проявом слабкості. Нещодавні смерті на трейлі у Франції та на Elbrus Race зайвий привід замислитися над тим для чого це все…

І справді, Burning Heads від UTL, особливо ультрадистанція, – це серйозне випробування, яке потребує як хорошої фізичної підготовки, так і ментальної стійкості, здатності переносити спеку. Ставтеся до цього відповідально!
А всіх охочих відчути, що таке бігти найбільшою пустелею Європи – Олешківськими пісками, ласкаво просимо на Wild desert ultratrail, який відбудеться на початку вересня! Можливо буде і не так спекотно – але дюн і барханів – вистачить усім. Готуйтеся!

Коментарі: