Рік тому один з найшвидших марафонців України Ігор Олефіренко офіційно і безапеляційно на шпальтах Жорсткої Атлетики заявив, що ще не все сказав у Лондоні. Рік пройшов і Ігор дотримав слова – повернувся до міста на Темзі і встановив особистий рекорд на одному з найпрестижніших марафонів планети VIRGIN MONEY LONDON MARATHON – 2:11:55. І незважаючи на те, що це наразі найкращий результат сезону в Україні і просто дуже солідний показник, спортсмен лишився незадоволеним, але що тішить, дуже мотивованим. Про це та про перебіг подій, підготовку та подальші плани ми і поспілкувалися з Ігорем.

Вже пройшло трохи часу після марафону. Як емоції, вже заспокоїлися трохи чи поки ще вирують?

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

По правді говорячи, якихось шалених емоцій цього разу і не було. У тому плані, що абсолютного щастя я не відчув, не реалізував себе і те, що я хотів, ті задачі, які ставив перед собою. Наче особистий рекорд є, а розумію, що можу бігти швидше. Думаю, якби виконав норматив на Олімпійські Ігри в Токіо (2:11:30), то був би задоволений. Але в той же час, це мене стимулює працювати далі. Тому дуже двоякі відчуття.

Я наче і задоволений результатом, але дуже багато злості до самого себе. Для мене цей результат став мотиватором. Я ще ніколи не був собою так незадоволений, якщо чесно. Тому кажу собі: «давай, чувак, ти можеш, зараз хороший вік». Мене нічого не тримає в голові, я вибрав собі цей шлях, мені хочеться працювати. Тому все класно: результат є, є прогрес, ми не стоїмо на місці, ми їдемо на найсильніші марафони з найвищим рівнем перевірки на допінг. Тому зараз треба дотиснути, адже в Токіо треба бути, я не бачу іншого варіанту для себе. У рейтингу за яким можна відбиратися на ОІ, я також непогано йду, але на нього я взагалі не дивлюся, мене цікавлять зараз 2:10.

Коли ти серед еліти Лондонського марафону

Що могло вкрасти бажані секунди, можливо, десь у чомусь не пощастило?

Можливо, в чомусь не пощастило. Знову переконався, що траса складна. Не те щоб надскладна, але, наприклад, перша половина маршруту в Лондоні гориста і багато лежачих поліцейських. Вважається, що перша половина цієї дистанції повинна завжди бути психологічно легкою, але траса тут не дасть розслабитися. А от другу половину можна бігти.

Цього року також і погода не була ідеальною. Хоч і було прохолодно, по температурі супер, але був дуже жорсткий зустрічний вітер і десь 28 км усієї дистанції були проти вітру, особливо відрізок до фінішу.  Мабуть це мене трохи і зупинило. Тому що до 30-го кілометру я біг ще на 2:10:00 -2:10:30,  але на той момент я лишився на дистанції вже один, без компанії і це залишило певний відбиток. Були ще деякі нюанси, в яких ми зараз починаємо розбиратися з тренером.

Як взагалі працювали з тренером і вибудовували підготовку цього сезону?

Підготовка як ніколи зайшла просто на «ура», не було жодної простуди. У січні я поїхав на збори до Іспанії, мені пощастило що у мене друг дитинства переїхав жити туди і я провів там місяць зборів. Після того кілька днів дома і збори у Киргизстані на місяць, знову додому на декілька днів і збори у Польщі у Шклярську, там я постійно бігав у парку по ґрунту. Максимально бігав по схилам, готував м’язи і ноги до цієї «горбатої» траси. Спускалися з гір за 3 тижні до старту і я якраз пробіг у Празі половинку (1:04:23).

Уся підготовка мені дуже сподобалося. Хоча й вона важка була, але багато чого нового. Ми з тренером (Романчук Сергій Іванович – прим.ред) дуже сильно змінили тренувальний план, мабуть, так жорстко я ще ніколи не бігав. Тренер постійно щось змінює, читає, знаходить щось нове. І ми з ним дискутуємо. Я ж багато їжджу, спілкуюся зі спортсменами і є що порівняти, обговорити.  Так, ми хоч об’єм і не зменшили, але збільшили інтенсивність, по-іншому почали обігрувати все, Сергій Іванович дуже цікаво все закрутив, вміє дивувати 🙂 Цього разу також біг з дієтою, хоча останні марафони я вже відійшов від дієти.

І психологічно цього разу мені, мабуть, нічого не заважало, я був повністю сконцентрований на роботі. Тому 4 місяці, від А до Я, виконав усю програму. Були впевнені з тренером, що я готовий на інший результат і зараз я не маю сумнівів щодо цього!

І по твоїй розкладці бігу видно, що ти розраховував на інший результат…

Так, коли починаєш першу половину на 1:05, то очевидно, що ти не хочеш на 2:12 бігти, я планував бігти на 2:10, намагався бігти з пейсмейкерами, тримався, намагався ловити кураж, але кураж якось не прийшов. Весь марафон біг з думкою «коли гайки прийдуть?». Біжу, а ноги геть не мої. Усю підготовку у мене ноги відскакували від асфальту. Був в шоці від того що відбувалося, кажу собі «ого, Ігор, що відбувається»! Тому довелося «продавити» цей результат  характером і досвідом. Мабуть, уже просто навчився утримувати цей темп незважаючи на стан, терпіти це, включив такий собі «режим безсмертного». Тому цим я задоволений.

“Розклад руху” на марафон 2:11:55

Минулого року ми говорили з тобою, що ти ще не все сказав у Лондоні і що обов’язково повернешся сюди і ти виконав обіцянку! Цього разу що скажеш?

Знову Лондон у мене лишає якусь недомовленість – наче можеш, все подобається, класна організація, почуваєш себе частиною чогось великого! Цього разу, до речі, організація була дуже крута – багато елітних атлетів,  було 5 груп пейсмейкерів для еліти, такого ще ніде не бачив (для Кіпчоге, друга, мабуть, для Мо Фари, на 2:07-2:09, на 2:10-2:11 і п’ята група на 2:12-2:14). Тобто Лондон знову говорить, що він найпрестижніший і найтоповіший. Все інше як завжди на висоті – зустрічають просто біля літака, проводять через паспортний контроль без черги, доставляють в готель, і одразу ж там відправляють на допінг-контроль. Також цього разу приємна дрібниця – вручили медаль фінішера, адже далеко не на всіх марафонах як не дивно еліті перепадає таке щастя.

Групи пейсмекерів для еліти

Тому я скажу, що сюди я повернуся однозначно, мені тут дуже подобається, шалена підтримка в тому числі і від українців, за що дуже дякую! Але я сподіваюсь, що восени цього року в закрию всі питання щодо Токіо і навесні я або обиратиму більш ранній марафон, або навіть відмовлюся від марафону, адже все ж треба буде концентруватися на Олімпійських Іграх.

Розумію, що попереду ще дуже багато роботи, треба обирати марафон і готуватися на осінь. Думаю восени я багатьох порадую. Я навіть не думаю, я впевнений в цьому!

Так виглядає марафонець, який планує повернутися до Лондона

Щодо цих нововведень і більш жорстких умов олімпійського відбору у багатьох думки розходяться!

Так, вони прикрутили гайки, звичайно, конкретно і, таким чином, вбили олімпійську ідею – «головне участь, а не перемога». Адже якщо головне участь, то навіщо робити такі нормативи, що з багатьох європейських країн навіть не відберуться спортсмени і не будуть представлені на Олімпіаді? І я чую від організаторів багатьох стартів у Європі нерозуміння, для чого це зроблено. З іншого боку, зараз шари не буде, треба показувати результат і це мотивує! Я не боюсь цього результату, я буду його штурмувати!

Фото: з facebook-сторінки та особистого архіву спортсмена

Коментарі: