Жорстка Атлетика продовжує знайомити читачів з цікавими молодими особистостями української легкої атлетики. Сьогоднішній наш гість Віталій Івах – людина, яку незважаючи на молодий вік, знають не лише у колі професійних стаєрів, але в колі організаторів любительських пробігів у Сумах.

В свої 22 роки Віталій вже має титули чемпіона України серед молоді в марафоні та півмарафоні, купу успішно проведених любительських стартів та прагматичний план щодо майбутнього.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Віталіє, якщо я не помиляюсь, ти чемпіон України з марафонського бігу серед молоді? І ти почав займатись лише в 17 років, а зараз тобі 22, тобто буквально за три-чотири роки ти виріс до чемпіона України?

Так, з марафонського бігу в 2017 році, а з півмарафону у 2018. Почав займатися в 17 років – тоді був перший чемпіонат України з гірського бігу, де якимось чудом посів третє місце, відразу, не тренуючись і маючи в активі одну пробіжку на 8 км. Завдячую тренеру (Віталій тренується у Тетяни Головченко – прим. ред), тому, що вона мене витягла, якщо можна так сказати. Є різні моменти, є вдалі старти, є невдалі. Намагаємось забувати і працювати далі, вона розслаблятися не дає. На мій погляд, це кращий тренер на Слобожанщині.

Які твої взагалі цілі в спорті? Ти ставиш, наприклад, собі ціль на 2019 рік? І Можливо в тебе є глобальна ціль, мрія, яку ти хочеш досягнути?

Ціль обираємо разом з тренером. Метою на цей рік є показати більш-менш швидкий, як для мене, час на півмарафоні – приблизно 68 хв. Що вдасться, а що ні – побачимо вже в кінці року. Оскільки я на збори не виїжджаю, все плануємо тільки в Сумах, тренуємось тільки тут, ну і звичайно в рідному селі (смт. Чупахівка, Охтирського району).

Ти прийшов в легку атлетику в 17 років – це досить пізно, що тебе мотивувало займатись? Перше бронза, яку ти отримав на першому ж ЧУ, чи можливо якісь інші причини були?

Навіть не можу точно сказати. Після першого чемпіонату України дійсно з’явилось бажання займатися і бігати довгі дистанції. У 18 років, найдовше, мабуть, було 3000 м, тому що Таня не дозволяла навіть бігати 5000 – 10000 м. І коли від мене була пропозиція весною 2014 року побігти у Харкові півмарафон, то вона сказала: “Навіщо тобі там 1:24? От якби ти став і одразу побіг 1:12 – оце було б круто, а задля чого бігати 30 разів по 1:24 і потім скидати по 30 секунд?“ І після того я бігав дистанції тільки до 5 км.

Віталій з Тетяною Головченко на зимовому ЧУ 2018 м. Суми

Перейдемо до твоєї організаторської діяльності. Як у тебе з’явилась ідея проводити старт? І яким був перший старт?

Ідея з’явилась мабуть від того, що в Сумах мало проводиться різних забігів. Ще в 2016 році подивились як вперше в Україну привезли всесвітній забіг Wings for Life. Вирішили зробити щось подібне, тільки замість Catcher-а був велосипед. Так і виникла ідея. І після того в 2017 році почали проводити. На першому забігу було приблизно до 50 учасників. Як для Сум, це було нормально. У нас взагалі, на даний момент, близько 200-250 учасників на забігах – це вже добре.

Ти молодий перспективний спортсмен, чи не заважає тобі оця твоя організаторська робота?

Якось уже звик поєднувати. Тим більше, що прийшов я в біг у 17 років, тож можу розраховувати на результати лише на більш довгих дистанціях, тож я займаюся організаторством лише у вільний час. Намагаюсь поєднувати – можливо не виходить ні те, ні інше, але час покаже як буде краще.

Скільки у тебе зараз уже є стартів? І якими стартами ти пишаєшся?

Хочу сказати, що в організаторській діяльності не тільки я один задіяний, а ми працюємо командою. Команда у нас складається із чотирьох осіб, ще троє окрім мене. Я думаю, ми можемо пишатись Sumy Airport Run, який проводили у минулому році, і, звісно, Mohrytsia Eco Trail, який вже тепер знають по всій Україні. І можна так випробувати себе не тільки в горах у Карпатах, а і в Могриці у Сумах. На поточний рік запланували шість заходів. Як усе буде поки не знаю, але намагаємось проводити все, на що є можливість.

Бігові події привертають увагу ЗМІ

Чи взяв ти щось для себе як для спортсмена з організаторської активності?

Так, напевно, взяв дисципліну. Тому що, як і в спорті, в організаторській роботі має бути постійна дисципліна і потрібно вміти швидко вирішувати проблеми, які іноді виникають. Наприклад, коли проводили Airport Run, за день до забігу аеропорт повністю був знеструмлений і нам потрібно було знайти за шість годин електрику, щоб під’єднати все обладнання в день заходу. Були різні такі моменти і з Могрицею. Справа в тому, що Могриця знаходиться за 30 км від Сум і автобуси туди ходять не так часто. І Андрій, один з тих, хто нам допомагає, за день до змагань на велосипеді привозив нам деталь стартової арки, яку ми зламали просто на місці і яка не витримала навантаження. А вже на наступний день стартував, як міг, тому що був заявлений як учасник.

Який найбільший провал, як організатора?

Напевно, те що на минулорічній Могриці побігли не туди. Всю провину я беру на себе. Сподіваюсь, що на наступний рік все вдасться. Завжди на кожному старті є моменти, як дуже позитивні, так і негативні.

Привідкрий завісу Могриця-2019: яка вона буде, які нові дистанції, яка довжина кола? Які зміни ти внесеш порівняно з минулим роком?

Деякі учасники просили 30 км плюс, відразу скажу, що такого не буде. Дистанції стабільно 10 км і 20 км, трохи збільшимо набір висоти у порівнянні з минулим роком. Плануємо зробити одне коло 10 км, будемо намагатись, щоб було одне і два кола. Також збільшиться трохи рівної дистанції, щоб можна було відпочити після гірок на початку. Тобто на старті будуть гірки, потім рівнина, а після знову затяжна гора, на яку минулого разу просто не забігли. Зараз туди ще неможливо заїхати, як і восени, коли було холодно і вогко, чекаємо першого весняного тепла. Думаємо зробити подарунок учасникам, щоб вони не перегрілися, але який саме – нехай дізнаються на старті (посміхається, – прим. ред.).

Як ти, твоя команда плануєте розвиватись в організації бігових заходів?

На сьогоднішній момент ми вже набрались досвіду, ми розуміємо як створювати конкурентноздатний біговий продукт, знаємо як залучити людей на наші старти з різних частин нашої країни. Тож тепер хочемо ще більш якісно підійти до всіх складових організації, хочемо робити все на найвищому рівні! Наприклад, нещодавно купили власну чіпову систему, тож тепер всі наші учасники матимуть точні та миттєві результати. Переконаний, що це дозволить приділити більше уваги іншим важливим складовим на стартах, щоб зробити умови участі ще більш якіснішими. 

І на завершення, Віталій, а яка ж твоя глобальна мрія в спорті?

Поки з тренером ми не ставимо якоїсь глобальної мети, працюємо над досягненням маленьких цілей, а до якого рівня вдасться вирости побачимо. Тобто на кожному досягнутому етапі вже дивимось, яким буде наступний, так і рухаємось!

Коментарі: