Стрімкі схили Дністра, круті пагорби, вкриті лісами, яри вистелені багатобарвною ковдрою опалого листя…  Дністровський каньйон, одне з наймальовничіших місць в Україні, восени набуває особливого шарму. Саме тут у передостанню суботу листопада вже вдруге пройшов трейловий марафон Wet Hills. В рамках старту більше трьох сотень учасників змагалися на дистанціях 10км, 18км та 42км. А крім того, окремий забіг було організовано для дітей.

– Окрім проведення трейлів ми вже давно займаємося організацією походів та сплавів в рамках діяльності Banana Tour. Багацько разів приїздили сплавлятися на Дністер, бо полюбили цю місцевість. – зізнається Максим Мраморнов, один з організаторів Wet Hills.

– Тож, коли постало питання вибору локації для осіннього забігу Ліги, одразу обрали Дністровський каньйон. Дністер навіть став атрибутом логотипу Wet Hills. Ця локація ідеальна для осіннього забігу Ліги.” – додає Дмитро Нечволод, співорганізатор Wet Hills.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Михайло Ковтун, директор Дністровського регіонального ландшафтного парку ім. Сергія Дідича, вже другий рік допомагає організаторам трейлу проводити гонку.

– Хоча наш ландшафтний парк не може поки конкурувати з деякими іншими туристичними локаціями та маршрутами Франківщини, потенціал для розвитку туризму у нас ще дуже великий. Одним зі стратегічних напрямків є популяризація на території парку активного відпочинку: біг, велоспорт, парапланеризм, сплави на байдарках, мультиспортивні змагання… Місця у Дністровському каньйоні надзвичайно красиві! А такі масові заходи, коли приїздить багато спортсменів або ж туристів, дуже стимулюють місцеве населення. Починаючи від того, щоб наводити лад у себе по господарствах й закінчуючи розумінням, що поїхати на заробітки до Польщі чи іншої країни ЄС – то не єдино можлива альтернатива. Адже за наявності хорошого потоку туристів жити і працювати можна і у нас.

Особливості маршруту

Маршрут Wet Hills вже традиційно проходить стежками-дорогами, часто біля самісінької річки. Як і на інших стартах Ukrainian Trail League (UTL) всі учасники відмічали майже ідеальну розмітку.

– Що стосується хорошої розмітки, то поділюся лайфхаком для Організаторів. – посміхається Маша Шупер, переможець UTL-2017, волонтер і фотограф на UTL-2018. – Просто слід мати в арсеналі «навіженого» спортсмена, який сам бігав старти, які розмічає. Минулого року, коли я виграла Лігу, то бігала на всіх стартах і знаю точно, де мені чого не вистачало по маркуванню і в яких точках слід ставити рясніше, де лідери вже можуть не помітити прапорці й стрічки, бо пульс зашкалює…

Я не можу однозначно відповісти, що легше: ставити чи знімати розмітку. Кожен старт UTL – це різні локації й абсолютно різні історії під час цього процесу. Напевно, складніше “ставити” розмітку – занадто багато відповідальності… Та й як спортсменці хочеться рухатися швидше але бігти навіть «підтюпцем» не виходить, бо стрічки треба вішати гарно й часто. Знімати легше, до того ж при цьому можна бігти! Але тут свої нюанси. У мене рука невелика, можу прихопити небагато прапорців і стрічок, доводиться постійно зупинятися, трамбувати стрічку й прапорці до наплічника… А загалом, так, мені подобається однаково, що ставити, що знімати розмітку.

Що стосується “зустрічей” з місцевою фауною під час постановки та зняття розмітки – то на Wet Hills взагалі, жодної тварини не зустріла… На Ice Trail – зустрічала оленя, кілька косуль та величезного зайця, який гриз прапорець 🙂 На Кінбурні (Burning Heads) – трапився великий павук і гадюк було валом, на одну з яких навіть наступила, за що себе досі картаю…   

На основній дистанції учасники мали два контрольні пункти (КП), на дистанції 18 – тільки один. КП – це місця, де можна було як поповнити запаси води та ізотоніку, так і підживитися бананами чи іншими смаколиками. Вова Луценко вже не перший рік волонтерить на стартах Ліги. “Бородате КП” на Чорногорі, де він з хлопцями чекає на учасників трейлу з кавунами – вже стало справжньою «легендою». І ось, що він розповідає:

– Кожен забіг я чекаю з нетерпінням. І зараз, коли закінчився сезон, я вже думаю про початок нового: що треба взяти відпустку, підготувати деякі речі на Ice Trail. На забігах Ліги завжди тепла атмосфера, ми вже стали як одна сім’я. Як родина збирається разом на свято, так і ми їдемо на той чи інший забіг. Дуже жалкую, якщо доводиться пропускати якийсь з етапів ліги. А ще дуже мотивують самі бігуни. Це надзвичайні люди. Незалежно від того, якими вони прибігають на фініш, всі молодці. Вони віддаються на повну. Я заряджаюсь їхньою енергією, і самому хочеться бігти поруч із ними. Дуже сильні люди. Цього року я пробіг Chornohora Sky Race. Результат так собі, але я задоволений. Побував по ту сторону КП.

Не так просто встигати забезпечувати всіх бігунів на КП водою та ізотоніком, особливо, коли біжить «основна пачка». Втім, і тут є свої лайфхаки.

– На КП кожен має певні обов’язки. Хтось записує номера та час бігунів. Хтось – займається приготуванням чаю. Хтось набирає воду у фляги, а інші годують бігунів. Все відбувається доволі злагоджено, і кожен допомагає один одному. Тож з наливанням того чи іншого напою проблем немає. Навіть коли біжить загальна маса і на КП може опинитися одночасно до 20 чоловік. Все знаходиться під рукою і постійно поповнюються запаси на столах. Головне – голосно кричати що в тебе є, і слухати кому що наливати. Друге діло на Чорногорі, коли є кавуни. Їх так швидко розмітають, що треба постійно нарізати, навіть не встигаєш помічати, хто до нас прибіг на КП ☺

– Мені дуже хочеться бігати марафони UTL – зізнається Вова – Але Маша не дозволяє))) Насправді, волонтерити цікавіше. Надзвичайна атмосфера і ти перебуваєш в епіцентрі всього цього!  

Харчування

Трейли, як і всі активності на природі, в силу своєї специфіки допомагають учасникам спалити чимало калорій. Не дивно, що меню на контрольних пунктах Wet Hills організатори «розширили» і додали ковбаски та сир. А на традиційну паста-паті – приготували аж три соуси, в тому числі для вегетаріанців.

Окрім того, вперше було проведено акцію: «ніякого пластику або ж прийди зі своїм посудом».

– Ми роздавали зефір усім, хто прийшов зі своїм посудом. – говорить Маша Москалець, співорганізатор Wet Hills – Приємно, що більше 100 людей підтримало нас у відмові від одноразового посуду. Думаємо, продовжимо цю традицію на наступних забігах.

– Збереження довкілля та підтримка чистоти у парку – це одне з ключових наших завдань. – підтверджує Михайло Ковтун, директор парку. – А ще, наш регіон має особливу кухню. Тому, завжди запрошуємо туристів і гостей не тільки до активного відпочинку, а й відвідати місцевих страв. Це таке собі поєднання туризму з  гастрономічним туризмом.

Бувальщина стартів Ліги

– Кожний забіг це як маленька пригода. – посміхається Вова. – На КП Трапляються різні ситуації, в основному позитивні та кумедні. Завжди після закінчення змагань пригадуємо з посмішкою. Цього разу мемом стали банани. Вони як на зло не хотіли нормально чиститись. Тому Сашко прийняв рішення гріти їх біля багаття, щоб трохи дозріли. Півночі він крутив їх і так і сяк, зі словами: “та дивіться, вони вже жовтіють!”, а коли лягав спати, сказав, щоб ми слідкували за ними та не забували перегортати))) але так за всю ніч з ними нічого не відбулося і зранку ми дружненько ножами зрізали кожуру, і давали бігунам вже начищені.

-Було раз знімали розмітку разом з Машею, – згадує Марія Шупер, – і ми так затеревенилися, що у якийсь момент  зрозуміли, що вже півкілометра ніхто з нас не знімає розмітку. Довелося бігти назад і знімати з того місця, де забули.

Переможці

На основній дистанції перемоги здобули Сергій Попов та Поліна Захарова. Примітно, що саме вони виграли і попередній забіг Ліги – Chornohora Sky Marathon. Сергій Попов – при цьому ще й оновив свій же минулорічний рекорд траси на Wet Hills.

– Мені біг, як то кажуть, “зайшов”. Сам не очікував, що після 100км, які біг усього три тижні тому, зможу так бігти 42. Коли їхав на старт не ставив за мету обов’язкове 1 місце. Тому і стратегію обрав повільного старту. І вона себе виправдала.  Вже коли після 1 КП залишився сам, то вирішив бігти на рекорд. Це вже була боротьба із самим собою. Мабуть, найскладніший вид боротьби. Радий, що вдалося.

Не надто легко далася перемога Поліні:

– В якийсь момент, мені стало важко. – згадує Поліна. – Я розуміла, що бігти ще немало, точно знаю, що зможу, але з якою швидкістю? Починаю хвилюватися, але тут пішов сніг і я відволіклася на думки, що це кінець сезону, і ось ще 10 км і ти (тобто я😊) будеш відпочивати від спорту цілий тиждень! (Правду кажучи – не вийшло). Тому, казала я собі, – зберися, Поліна, і зроби все, що ти можеш зробити тут і зараз! В такому настрої добігла до 2-го КП, а там найкрутіші волонтери зарядили енергією і я просто помчала на фініш посміхаючись і розуміючи, що гонка йде супер, та й я просто ловлю кайф від самого процесу.

Підсумки і плани

Забіг у Дністровському каньйоні став заключним етапом UTL, яку організатори проводять вже другий рік поспіль (Від Карпат до Кінбурнської коси: два роки української ліги трейлранінгу). У 2018 році в рамках Wet Hills на відміну від 2017 року, нагороджували переможців на всіх дистанціях, в тому числі і на дистанції 10 км. Крім того, цього року фінальний етап Ліги визначив переможців як Великої Ліги, так і Малої.

– Були плани у 2019 році поміняти локацію. – зізнається Маша Москалець. – Але багато учасників просили залишити. Тому ми змінимо трохи треки, щоб зробити їх цікавішими і у 2019 знову чекаємо всіх на трейлі на березі Дністра!

Цього року не лише кількість учасників зросла вдвічі: 350 зареєстрованих бігунів! – додає Маша. – Для більш ніж 20 бігунів Wet Hills-2018 став першим трейлом, який вони пробігли в житті. Це особливі емоції, коли люди кажуть: «Як же я раніше міг не бігати трейли»?!

А вже з 1 грудня – відкривається реєстрація на всі старти UTL у 2019 році! Не пропустіть нагоду побувати в дивовижних куточках України у чудовій біговій компанії!

Коментарі: