Коли потрапляєш до Каппадокії – немов опиняєшся у казковій країні. Хвилясті дюни-пагорби, чудернадської форми камені, печерні міста… Все це настільки яскраве та неймовірне, що навіть не віриться, що воно – реальне! Тож не дивно, що ультрагонка Salomon Cappadocia Ultra Trail, яка проводиться всього 4-ий рік поспіль, ще з минулого року потрапила до Ultra Trail World Tour (UTWT) – серії найвидовищніших, найцікавіших гонок від 100км і більше.

З кожним роком, кількість учасників та рівень конкуренції на старті зростають. Цього року майже 2000 любителів трейлу з 75 країн світу змагалися на трьох дистанціях:

  • CAPPADOCIA ULTRA TRAIL (CUT) — 119 км/3730 м+
  • CAPPADOCIA MEDIA TRAIL (CMT) — 63,6 км /2030 м+
  • CAPPADOCIA SHORT TRAIL (CST) — 38 км/1120 м+
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

З України до Каппадокії приїхало аж 49 учасників: 8 зареєструвалися на «довгу», 28 – на «середню» і 13 на «коротку» дистанції. Всі успішно фінішували, а Юлія Божко ще й впевнено перемогла серед жінок на CAPPADOCIA SHORT TRAIL з часом 4:00:09, посівши у загальному заліку 29 місце з майже 900 фінішерів!

Ми поспілкувалися з Юлею та учасниками інших дистанцій про їхні враження від старту та Каппадокії.

CAPPADOCIA SHORT TRAIL

Юлія Божко

Юля, вітаємо з чудовим результатом і перемогою на CST!!!

Дякую!

Скажи, чому Каппадокія? Що тебе мотивувало обрати саме цей старт?

На Каппадокію, якщо чесно, потрапила дуже випадково. Шукала щось на кінець сезону, до 50км, і без скаженого профілю, на відміну від всіх інших моїх трейлових змагань цього року. В Туреччині до цього ще не була, тому подумала, а чом би й ні, і зареєструвалася 🙂
Стартовий внесок на коротку дистанцію був достатньо малим, щоб проігнорувати втрати, якщо не вийде з роботою. Але, на щастя, все склалося якнайкраще, приїхала не тільки я сама, а навіть вийшло запросити маму за компанію…

Ти лідирувала з самого початку. Чи відчувала взагалі якийсь тиск від суперниць?

Як я вже казала, ніяких особливих амбіцій до цих змагань у мене не було. Взагалі, я підозрювала, що елітних суперниць буде мало, беручи до уваги профіль змагань і пору року але вигравати свою дистанцію – я теж не розраховувала. Бігла в своєму темпі, не особливо слідкуючи за іншими. Насолоджувалася краєвидами, яких було достатньо. На КП мені казали, що я поки йду першою з жінок, втім я не приділяла цьому багато уваги. Трейл він такий, що все може змінитися в будь-який момент й, навіть, на останніх кількох кілометрах. Так вже вийшло, що мого не досить інтенсивного тренування вистачило на перше місце серед жінок на 38км.

Які твої враження від Каппадокії, старту загалом? Чи хотіла б повернутися ще раз, можливо, на довшу дистанцію?

Каппадокія дуже сподобалася!:) Дистанція, трейл, довгі і не круті підйоми — це взагалі було просто моє. Я зараз тимчасово перебуваю в Англії, де досить важко готуватися до гірських трейлів, а до таких, як були на цих змаганнях – запросто. Останні кілька місяців я переважно на такому профілі і тренувалася.

Щодо організації то єдине – хотілося б, щоб з розміткою організатори трохи підняли рівень, а то доводилося розвертати чоловіків, що проносилися повз мене і губилися в кущах:) А так, взагалі, відчувалася дуже дружня атмосфера й підтримка на кожному КП, у кожному містечку, яке пробігали. Із задоволенням повернулася б на старт 60км в майбутньому але – не наступного року:)

Олексій Бабій

Олексію, скажи чому вирішив бігти CST?

Таку «довгу» трейлову дистанцію – біг вперше. Коли вибирав старт хотілося красивих місць і щоб гори були, і пісок, і ВАУ, та ще й траса – не занадто довга… І ось воно все склалося саме в Salomon Cappadocia Ultra Trail. Дистанцію обрав 38 км, найкоротшу…

Чи сподобалася організація забігу?

Великого досвіду з чим порівнювати організацію таких масштабних трейлів особливо немає але, як на мене, все на дуже високому рівні! Як дістатися, де оселитися, що потрібно для забігу, все доступно розписано починаючи від реєстрації на сайті та закінчуючи фінішем.

Які враження від траси і самої гонки?

Сама траса – бігова, на моїй дистанції набір висоти до 1400 м, технічно не складна, дуже красива, є на що подивитися… Пункти харчування були просто СУПЕР! Не хотілося їх залишати:) Як годиться для першого разу – заблукав)) метрів 500-600… До 30-го км все було добре, а ось потім я відчув, в чому різниця бігти 10км і 38км) Сили почали залишати (а все тому, що швидко почав), зрозумів, що мало було тренувань, погані думки в голову почали лізти… Але добре, що по шляху зустрічаються люди, які не знаючи тебе підбадьорюють:

– You can, you strong!!!

Ти літав на повітряній кулі – опції, яку пропонують організатори учасникам? Які твої враження?

З прогулянкою на кулях, на жаль, нам не пощастило. Вранці була погана погода і наш “капітан” вирішив не злітати… Та правду кажучи, ми б і не побачили всієї тієї краси, бо все небо затягнуте було, дув сильний вітер і було доволі прохолодно. За день до запланованого польоту зранку було зовсім по-іншому…

Чи хотів би ще повернутися до Каппадокії?

Так, роки через 2-3! Тут є і на що подивитися та й результат би хотів покращити порівняно з цьогорічним.

CAPPADOCIA MEDIA TRAIL

Наталія Мінарченко

Наталко, розкажи чи вперше приїздила до Туреччини? Які в тебе враження від країни та організації старту?

У Туреччині вперше. На жаль, країну майже не побачила, а от від Каппадокії та організації трейла у захваті! Організація – супер! Було продумано все: харчування, фліска на фініші, суттєва знижка на політ повітряною кулею… Все робилось чітко, вчасно і за планом. Організатори навіть продумали забронювати під бігунів готелі, поблизу старту. Ще й знижку зробили.

Робота волонтерів на 5+! Була здивована коли волонтерка забрала в мене флягу з водою, сама її наповнила,  закрутила і віддала мені.

Єдине про що хочу попередити тих, хто бігтиме наступного року – бути обережними з місцевою їжею.  Мала необачність отримати досить серйозне отруєння за день до старту…

Як тобі траса CMT? Як біглося?

Траса гарна, особливо перша частина. «Картинка» весь час змінюється: то біжиш між скелями, то лізеш через печеру, а потім і зовсім біжиш траверсом вздовж чудернадської гори.

Біглося нормально, поки поруч чула знайому мову. Можна було поговорити, поділитися враженнями. Але після 30-го км бігла вже сама, навколо не було людей, ще й спекотно стало – таке не сильно люблю. В цілому, як на мене, 63 км вийшло легше ніж пробігти марафон. На марафоні треба весь час працювати, а тут можна посидіти на КП, перекусити, пофоткатись…

Ти показала чудовий результат і фінішувала шостою серед жінок. Як на твою думку чи реально було потрапити в ТОП-3 на цій дистанції?

У топ-3 – навряд чи реально було потрапити. З кожним роком старт стає все більш популярним і сюди починає з’їжджатися еліта. Але, звісно, якщо чогось дуже захотіти, можливо все!

CAPPADOCIA ULTRA TRAIL

Сергій Дименко

Сергію, розкажи як потрапив на старт у Каппадокії? Чому обрав саме його?

В Туреччині вдруге. Мріяв про Каппадокію 2 роки і – не розчарувався. Я приїхав нічним бусом з Анталії за день до старту, тому сил роздивлятись особливо не було. Півночі у готелі і – на старт. Я бігаю заради видовища, а не результату, тож ця гонка своєю красою мене мотивувала, хоча я і був трохи виснажений дорогою.

Що ти порадиш тим, хто думає здолати основну дистанцію, 119км?

Старт дистанцій 63 та 119 км загальний, а це майже 1000 учасників. Перші 10-15 км натовп біжить маршрутом, де обгін практично неможливий, біжить дуже повільно. Якщо хочете бігти на результат – стартуйте ближче до еліти, це вам збереже 30-40 хвилин на перших 10-15 км.

Це технічно легкий старт. Але – спека була неймовірна! На всіх КП була сода (мінералка) та свіжі лимони, які я вичавлював, і так рятувався.

По харчуванню: на перших 63 км була лише легка їжа, кола, сода і багато фруктів. Супи тільки розчинні, на другому колі на КП були супи в казанах й купа гарячого, причому різне (!) на кожному КП. А ще, на другому колі були ізотоніки.

Траса CUT складається з двох кіл: перше супер видовищне, біжиться разом з СМТ (63 км), а друге – чистий трейл по пісочних барханах з камінням, кущами, колючками та місцями за відсутності стежок, де треба бігти напролом за маркуванням. Інколи маркування не видно через дюни, тому треба забігати на вершину найближчого пагорба аби побачити наступні відмітку. Коло по барханам не видовищне але ви його долаєте вночі, тому все одно б нічого не побачили, це просто типовий трейл по річках, пісках, багнюці та камінню.

Більше нотаток і порад охочим пробігти ультра в Каппадокії – на ФБ-сторінці Сергія.

Чи хотів би повернутися сюди ще раз?

Не так багато теплих осінніх стартів, тому, можливо, повернусь наступного року. Якщо до того душа не забажає більш складної траси, бо ця – простенька. Подивимось. 

Сергій Храпко

Сергію, які твої враження від Каппадокії? Ти тут вперше?

Каппадокія дуже красива і вражаюча! Я тут був вдруге. До цього, десь в році 2006 подорожував – ми тоді облазили всі ці печерні міста, монастирі й фортеці. Бо хоча трейл і проходить по більшості цікавих місць – часу на те, щоб усе розгледіти за мало…

Чи сподобався старт? Організація?

Сам старт і організація – чудові, на висоті. Ну, і приємним бонусом стала не тільки видача на старті термофутболки але і фліски на фініші. Тепла і суха річ на фініші дуже порадувала!

Як тобі біглося? Які особливості CUT?

Це був мій четвертий «довгий» забіг поспіль за останні чотири тижні. Може тому ноги «вбилися» вже після 2 чи 3 КП. Дуже сподобалося бігти вузенькими стежками, які постійно звивалися і проходили між скелями й печерами. Найскладнішою ділянкою була дистанція між 65 та 75 км. Після того як пройшов дощик там стежки розмокли і на кросівки почала налипати глина та земля, по кілька кіло на кожний. Бігти було неможливо – заледве ноги пересувалися. Думав навіть сходити на КП, що знаходилося на 70 км. Але потім ситуація виправилася – видно дощ туди не дійшов.

Підйоми були не дуже крутими, хоча на профілі висот друга частина ультри спочатку налякала крутими підйомами і спусками. Єдине що не сподобалося на другій частині ультри – організатори в деяких місцях зробили спуски напряму, без стежок. Якщо б це було вдень – то може це й окей, а от вночі це було не в кайф, бо каміння вилітало з-під ніг або боляче падало на ноги. Трейл там перетворився у скайранінг. А ще – перед самим фінішем не вистачало одного маркера, щоб зрозуміти куди бігти. Я за 50 м до фінішу вимушений був навіть діставати телефон й перевіряти (це був єдиний раз за усю гонку) чи правильно я біжу, бо біганина по Ургюпу перед фінішем якось дезорієнтувала. А в цілому трейл сподобався!

Що порадиш тим, хто захоче пробігти ультрадистанцію?

Бігти. Перша частина 62км більш цікава, бо другу ти біжиш вночі. Можливо, брати палиці. Я обійшовся без них але інколи вони б стали в нагоді.

Що ж, схоже в 2019-ому українців на старті Salomon Cappadocia Ultra Trail буде не менше ніж цього року!

А для тих, хто хоче відчути атмосферу старту та насолодитися неймовірними краєвидами Каппадокії – маємо ще й офіційне відео з минулорічного старту:

Коментарі: