У серпні Україна приймала міжнародну спортивну подію – Чемпіонат Європи з рогейну. Своїми враженнями від рогейну взагалі та цьогорічного Чемпіонату поділилася спритна та енергійна Олена Доценко.

“10 років у рогейні! І не трейл, і не орієнтування, але дуже цікаво!”

Вперше дізнавшись про цей вид спорту мені було дуже цікаво побачити тих людей, що можуть 24 години non-stop займатись моєю улюбленою справою – орієнтуватись! Рогейн* – вид спорту, де за 24 години потрібно зібрати якнайбільше балів. Бали нараховуються за знаходження контрольних пунктів. Кожен пункт має різну вартість, зазвичай від 3 до 9 балів.


* Вікіпедія: Роге́йн (англ. rogaine, rogaining) — командний вид спорту, який поєднує у собі стратегію та тактику, навігацію на пересіченій місцевості та фізичну витривалість.


Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

 

Ото щоб подивитись на тих залізних людей ми і заявились на Чемпіонат Європи (ліміту команд від країни не було). Тоді у 2008 це був старт з широко відкритими очима: як вони їдять? скільки п’ють? в чому вдягнені? хто ж тут перемагає? Ми навіть повернулись вночі до табору та поспали пару годин, звісно ж “вони” так не роблять 😊
З року в рік ми набирали досвід, відкривали щось нове. Але головне ми зрозуміли, що ніколи не можеш спланувати чіткий план та все врахувати. Ти можеш спробувати, але ж кожного разу це нова місцевість, нова карта, примхи погоди, а ще й бувають сюрпризи зі спорядженням. Все може бути та через все це ми пройшли: будь-то камінь на голову, цвях у ногу, болючі мозолі, непролазні хащі, повний туман, річки та болота з будь-якою глибиною, зустріч з дикими тваринами, ліхтарик, що не спрацював, втрачений кросівок тощо. Але хтозна, що ще може трапитись за 24 години.

Рогейн вчить! Це змагання з самим собою у парі з напарником, тут не має очної боротьби з суперниками – лише на фініші можна дізнатись результат та місце. Кожна команда планує свій маршрут. Старт! і ти з напарником сам на сам у 24-годинних пригодах. Концентрація у карті, подекуди логічно домислюючи, та повний вперед. Тут немає слів “я не можу”, тут є тільки сила твоєї волі та підтримка напарника! Мені завжди фартило з командою, дякую всім своїм напарницям.

Тут особливі люди… Тільки нещодавно дізналась, з якими людьми я не раз стояла на п’єдесталі пошани Чемпіонатів Європи – історії жінок, які тягнуть чоловіків у змішаних командах. Чого тільки коштує історія Марини Галкіної (описана у “одна на краю света”), яка самотужки подолала Камчатку, Чукотку та Кольський півострів! Такі люди та історії дають зрозуміти, що межі ми ставимо самі, кожен свої.

Непомітно проминуло 10 років, як я бігаю рогейни. За цей час 5 разів я зійшла на п’єдестал пошани Чемпіонатів Європи: два рази на третю сходинку та три на другу.

Чемпіонат Європи 2018 відбувся у м. Берегомет (Чернівецька обл.)де я з Ольгою Чеберахою у складі команди Gorgany здобули срібні медалі.
Хоча серія травм переслідувала нашу команду від її заснування і на старт ми вийшли не у кращій кондиції, настрій у нас був як треба – з посмішкою! На планування*  маршруту витратили лише годину, хоча організатори надали аж три!


* Карти з точками розташування контрольних пунктів учасники отримують безпосередньо перед стартом та мають певний час для планування


Старт! Всі учасники поділились на два потоки: направо та наліво. Ми обрали наліво. Як і ми, вибір зробили ще декілька сильних та досвідчених команд. Та вже за дві години всі розтягнулись та пішли різними варіантами. Був дощ, але нас не намочив – лише трохи покрапав, а от судячи з доріг у нічній частині, ті, хто обрали “направо” добре вимокли. Протягом всієї гонитви не покидало відчуття, що ми обрали якийсь унікальний маршрут – зустрічали людей лише на КП і розходились у різні сторони. Під вечір почали зустрічати суто жіночі команди, але хто куди – планування дійсно вийшло цікавим цього року.

Дуже кайфово бігти під місяцем по хребтах, та, на жаль, недовго – більша частина нашої траси включала два режими: “ліземо вгору” та “катимось у низ”. Вночі мізки починають втомлюватись, з’являються помилки, але нас двоє в команді, завдяки подвійному контролю глобальних втрат часу не було.
Світанок, ще декілька вершин підкорено і вже на горизонті з’являється фініш…
Ми робили собі відсічки по часу на маршруті та трохи випередили свій план. Ставили собі дедлайн 2 години до фінішу: якщо вони є, то ми йдемо на ще одну вершину і добираємо ще 13 балів. Запас був майже 3 години, то ж останню гору вирішено підкорити. План виконано! Радісні та усміхнені форсуємо річку вище пояса. Мокрі, але щасливі фінішуємо майже за годину до контрольного часу. Чи могли ми витратити цю годину на боротьбу за золото? Хтозна, але відчуттів програшу у нас немає. Ми виконали свій план і, розуміючи стан тренованості та травмованості, радіємо сріблу.

Цього разу з екіпіруванням від dynafit жодних несподіванок не трапилось, ми повністю задоволені виступом та реалізацією свого плану, дякуємо всім за підтримку. Але ж може наше золото ще чекає на нас десь в іншому місті? Ми самі вирішуємо де межа😉 та отримуємо задоволення від процесу – і це головне! Часом здавалось, що люди, що нас оточують, більше вірять в нас ніж ми самі. Обіцяємо, виправимось😉

Коментарі: