Є гарний вислів: помилок не припускається лише той, хто нічого не робить. І справді, критика та гострі коментарі просто липнуть до людей, які бодай на йоту наважились виділились із загальної маси, які спромоглись виставити свої мрії на показ. Ми всі, все сучасне інтернет-суспільство щодня стаємо свідками цього явища.

Приблизно такі висновки я зробив зі спілкування з неймовірним оптимістом Ігорем Крицаком, моїм давнім біговим другом та організатором Франківського півмарафону, але давайте про все по черзі…

Ігоре, розкажи як розпочинався Франківський півмарафон, і коли він з’явився в твоєму житті.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Особисто для мене Франківський півмарафон розпочався три роки тому, коли Юрко Филюк запросив мене в платформу Тепле місто в моєму рідному Івано-Франківську займатись напрямком спорту. Фактично я продовжив діяльність Сергія Караванця, який ще на два роки раніше започаткував та успішно проводив змагання з півмарафонського бігу в нашому прикарпатському місті.

Пам’ятаю, років п’ять тому на одній спільній пробіжці з Сергієм розмовляли про біговий рух, про його перспективи в нашому місті, а трохи пізніше побачив, що Сергій відкрив реєстрацію на перший півмарафон. Це був 2014 рік і вже тоді Франківський півмарафон зібрав близько тисячі учасників на всіх дистанціях.

Вже на третій рік існування проекту до справи взявся я і вважаю цей півмарафон своєю місією, так би мовити, данню моєму рідному місту.

А як ти оцінюєш розвиток бігового руху, зокрема в Івано-Франківську?

Динаміка гарна – це видно з кількості бігунів навколо міського озера. Якщо ті ж 5 років тому це були поодинокі та випадкові люди, то зараз, в будь-який час, можна зустріти купу бігунів. Якщо три роки тому перші відкриті тренування, які вже я проводив в 2015 році, збирали до 10 бігунів, то зараз в місті діють постійні клуби, де кількість учасників становить і 20-30, абсолютно нових учасників. Ну і, авжеж, вже сформовано кістяк бігового руху – Gutsul Running Club.

Цікавість людей до бігу, до спорту зростає, навіть багато моїх друзів поступово стають бігозалежними!

Івано-Франківський півмарафон-2018, що очікувати?

Ми хочемо бути нестандартними, нешаблонними. Наша мета – створити унікальну бігову подію, якій би була притаманна гостинність прикарпатського краю.

Ми маємо свій автентичний візуальний стиль, який кожного року змінюється. Цього року ми адаптуємо нашу подію до ретро стилю, до періоду коли лише зароджувалась графічний дизайн на Заході, якраз коли і зароджувався масовий біг. Цим ми хочемо провести паралель до тієї бігової революції, яка нарешті наздогнала і нашу країну, це данина біговій моді, витокам бігового стилю який ми можемо бачити в старих фільмах про біг. І мені би дуже хотілося, щоб як і в Америці, як і в Європі, біг став не просто трендом, щоб біг став способом життя людей в нашій країні!

В 2018 році на учасників чекає дуже крута траса. Вона практично нічим не відрізняється від траси зразка-2016, але кардинально відрізняється від минулорічної. Ми доклали максимум зусиль, щоб відремонтувати дорожнє покриття по дистанції, привести до ладу всі пошкоджені ділянки. Було багато зустрічей з адміністрацією міста щодо питань бігової інфраструктури і вже є проект, який реалізується. І зовсім скоро навколо Міського озера буде бігова доріжка, як це є в Будапешті на острові Маргарет  або навколо озера Тельбін в Києві. Також повністю реконструйований центральний міський парк імені Т. Г. Шевченка.

Тож траса не просто гарна, вона якісно оновлена. Більше того, цього року ми сертифікували трасу півмарафону, всі заміри проводив Юрій Кострицький, тож ми готові приймати швидкі результати та робити їх офіційними.

Найчутливіше питання для будь-якого спортивного проекту в Україні, Франківський півмарафон прибутковий?

Я би дуже хотів, щоб він був прибутковий і, скажу відверто, бачу в цьому перспективу. Але протягом останніх років проведення Франківського півмарафону було збитковим.

Минулого року ми отримали збиток 46 тисяч гривень.

Це не дуже великий мінус, але він тягне нас назад, він не дає можливості залучити більше людей, привернути необхідну увагу до події і десь можливо і покращити умови для учасників. Скажу відверто, що знайти підтримку в нашому місті надзвичайно складно, місцевий бізнес якщо і хоче йти на співпрацю то на смішних умовах.

Я дуже тішусь, що ми маємо підтримку міської адміністрації, яка закриває третину бюджету. Місцева влада допомогла нам на 181 тисячу гривень, і це не мала сума!

Окремо хочу відзначити і партнерів загальнонаціонального рівня, які на відміну від місцевого бізнесу йдуть з нами на співпрацю. Минулого року нашими глобальними партнерами були Капарол та Молокія, цього року це знову Молокія та Інтерспорт.

Скажу від себе, моя робота з Франківським півмарафоном не має першочергового завдання в отриманні прибутку. Звичайно, в довготривалій перспективі я не можу бути альтруїстом і втрачати свій час і кошти на даний проект, але на сьогоднішній час це поки що так.

Найбільша перемога та найбільший провал Франківського півмарафону за три роки?

Найбільшим провалом був поворот не туди минулого року. Здавалось, ми все добре організували, хоча навіть з тим же дощем, який ми не врахували і не підвезли елементарно палети для камер зберігання речей учасників. Але та помилка через банальну нестачу фізичних ресурсів, навіть сісти подумати і врахувати всі найменші дрібниці не було часу, не говорячи вже по то щоб зробити. Але це можна віднести до недопрацювання, яке ще можна пережити, а от поворот не туди – це величезна проблема.

Справа в тому, що траса півмарафону мала бути іншою, в останній момент нам довелось вносити зміни через ремонт дорожнього покриття на кількох вулицях. І якраз ті додаткові петлі, які мали перекрити втрату відстані через ремонтні роботи і стали причиною проблем. Буду відвертий, в місці повороту на петлю після першого кола мав стояти я, щоб правильно направити учасників, але мене там не було, а волонтери не справились з задачею, можливо і через те, що були погано проінструктовані. Лідери забігу змішались з круговими учасниками і розібратись волонтерам було складно. Звинувачувати волонтерів, які по-перше, не обізнані з бігом, а по-друге, самостійно зголосились допомогти, я не маю права.

Всю відповідальність за помилку на трасі я беру на себе!

І тоді стався ще один провал. Коли я зрозумів, що частина учасників побігли не туди, я почав всіх останніх направляти правильним маршрутом, що призвело до повного безладу в фінішних протоколах від наших словацьких хронометристів Race Result, за чиї послуги ми віддали купу грошей. Тож вийшло, що люди, які пробігли повну дистанцію змішались з тими, хто пробіг неповну дистанцію і вже було пізно щось робити…

Три тижні я був зовсім розбитий, складно відходив від того. Адже ми не економили ні зусиль, ні коштів на організацію події і зовсім не сподівались на такий результат. Я не хочу судити людей, але у нас є цей синдром зради, коли сталось щось погане то люди “поливають” в коментарях по повній. Вважаю, що цей удар я прийняв на себе сповна, але від того став ще сильнішим. І врешті-решт – це досвід, погано, що на власних помилках, але від того він ще більш цінний.   

А щодо найбільшої перемоги – це динаміка кількості бігунів в моєму рідному місті, я бачу плоди нашої роботи!

Плани на майбутнє, яким ти бачиш Франківський марафон за 10 років?

У мене є мрії та плани щодо розвитку спортивної складової в Івано-Франківську, і це не лише півмарафон. Мені дуже імпонує місто Кошице зі своїм марафоном, історичною подією в маленькому містечку з кільканадцятьма тисячами учасників. Я рівняюсь саме на такий досвід, на досвід невеликих європейських міст, які мають свою особливість, автентичність.

В Івано-Франківську є дуже великий потенціал для розвитку та проведення змагань практично зі всіх видів спорту, і я б хотів щоб місто почало притягувати до себе людей, туристів, щоб це не був транзит до Буковелю. Я бачу Франківськ абсолютно спортивним містом, з біговими доріжками, велодоріжками, з активним та спортивним населенням.

А чи розділяє місцева влада твої мрії та бачення майбутнього міста?

Мені здається, що розділяє. Виходячи з тієї роботи яку розгорнули навколо Міського озера і в парку Шевченка, то ми рухаємось в одному напрямку. Окремим поштовхом для цього стала і бюджетна децентралізація, що дозволило більше коштів залишати на місцях і громада безпосередньо визначає, де доцільно їх витрачати.

Зараз в місті відбувається реконструкція стадіону Університету Нафти і Газу, де я колись тренувався, там повністю зняли старе покриття, перезалили основу, і вже наступного року там буде професійне легкоатлетичне покриття. Також знаю, що планується будівництво нової спортивної арени в місті. Тож, коли я приїжджаю до свого рідного міста, у мене душа цвіте і пахне!

П’ятий Франківський півмарафон запрошує всіх професіоналів та любителів бігу вже за три тижні, 23 вересня, відвідати столицю Прикарпаття та показати відмінний результат! Реєстрація за посиланням.

Коментарі: