Це була не просто медаль! Це була медаль, здобута у шаленій боротьбі! І тим вона стає значно ціннішою і вагомішою!

Звісно, мова йде про третє срібло для збірної України на чемпіонаті Європи, яке принесла команді Марина Бех у змаганнях зі стрибків у довжину.

Марина вже у першій спробі заявила про серйозність своїх намірів зі стрибком на 6,60 і одразу ж вийшла у лідери. Та у третій спробі представниця Німеччини Малайка Міхамбо посунула українку з першого місця стрибком на 6,75, який врешті і став для німкені переможним. І тут розпочалося найцікавіше. У заключних трьох спробах розгорнулася запекла боротьба між Мариною і двома титулованими представницями Великої Бриатнії – Шарою Проктор і Джазмін Сойерс. Спортсменки постійно мінялися позиціями і лише в заключній шостій спробі визначилася переможниця. Марина здійснила блискучий стрибок на 6,73, який і гранатував їй таке цінне срібло з найкращим результатом сезону.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

А ось і перші коментарі спортсменки:

Першою спробою я б не те щоб була задоволена. Я бачила, що сьогодні буде цікава боротьба, тому що стрибки давались нелегко, до того ж це відбувалось зі всіма дівчатами. Але я чітко розуміла, що протягом шести спроб ми будемо розстрибуватись, і ця спроба на 6,60 давала ну зовсім маленькі шанси. Я розуміла, що треба налаштовуватись на боротьбу.

Звичайно, після того, як дівчата почали перестрибувати результат моєї першої спроби був мандраж, не хотілося відступати, тому я боролася до останнього, я не хотіла віддавати своє місце, свою медаль. Я чудово розуміла, що я готова на медаль, що я можу її зараз завоювати і тому я просто збиралася зі всіма силами, і намагалася повернути свою позицію.

Про боротьбу

Знаєте, всі попередні поразки, невдачі, коли щось не складалося… як не фізично, я поступалась так психологічно. Інколи навіть думала: ну коли ж це все закінчиться. Але цього року ми зовсім по-іншому попрацювали фізично, і я намагалась максимально зробити роботу над своєю психологією. І завдяки тому, що у мене є така чудова підтримка, мій коханий, мій тренер, мої батьки! Це ті люди, які підтримували, підбадьорювали мене у важкі хвилини. Вони говорили, щоб я не здавалась, тренувалась і боролась до останнього! І коли Міша сказав (наречений Марини Михайло Романчук – дворазовий чемпіон Європи з плавання, – прим. ред.), що приїде до мене на фінал, а у нього три медалі, то мені хотілося, щоб він був щасливий, і щоб я сьогодні не розчарувала ні себе, ні тренера, ні свою кохану людину.

Про Шпанович

Про відсутність Івани Шпанович я дізналась на розминці, вона виставила в Інстаграм інформацію, що отримала незначну травму в кваліфікації і після консультації з медичною командою вирішила не ризикувати і знялась з фіналу. Авжеж, я не сприйняла цю новину як шанс, інакше це було б дуже недалекоглядно з мого боку, адже дівчата всі сильні, в кожної є характер, і від кожної можна очікувати будь-що. І як говорив Бубка, “якщо у тебе ще є спроба, то ти не програв”, тому я налаштовувалась на боротьбу за будь-яких обставин!

Мені часто говорять, що я схожа на Шпанович, і мене це навіть часом ображає. Авжеж є кумири, на кого хочеться рівнятись, але я особистість, і я хочу бути краще!

Тож сьогодні вона схожа на мене!

Про тренування

Ми змінили повністю підхід, а через відсутність в сезоні травм змогли виконати повний об’єм роботи, а особливо цей технічний об’єм, який настільки потрібен, коли ти заходиш в сектор. І це багаторазове відпрацювання розбігів все ж таки допомагає. А заступи на чемпіонаті України були пов’язані насамперед зі зміною шипівок. Мої старі вже підзносились, тож довелось змінювати їх на абсолютно нову модель. Більше того, у мене ахілобурсит, і від звичайних шипівок для довжини він запалюється, тому я використовую шипівки для потрійних стрибків. Але останні два тижні тренувань допомогли звикнути до нових.

Про завдання на сезон

Ми не ставили конкретних задач чи то в медалях, чи то в метражі. Була задача показати себе, свої можливості, показати те, що я можу боротись в секторі. Звичайно, мені хотілось значно більший результат, хотіла показати результат максимально наближений або навіть особистий рекорд, адже я дійсно на нього зараз готова. І сьогодні ми зайшли в сектор, і здавалось, всі умови чудові, все, що тобі потрібно для результату, але цей зустрічний вітер і таке враження начебто яма тримала, я не знаю як це можна пояснити, тож для результату сьогодні доводилось дійсно сильно боротись фізично.

Боротись не лише з собою, але й з доріжкою, з сектором і з тим, що тебе оточує.

Однозначно сказати, що сьогодні було важче, фізична боротьба чи психологічна не можу, не знаю. Я просто боролась, я намагалась поборотись за свій результат, за свою позицію. І психологічно, і фізично я почувала себе чудово, просто потрібно було потрапляти в себе.

Про слова в секторі

Знаєте, моя така неприємна поразка два роки тому в Амстердамі, коли в другій спробі я полетіла за сім метрів, буквально з трьома сантиметрами заступу, і ця спроба не давала мені спокою. Коли я зайшла в сектор постійно собі в голові прокручувала саме ту спробу, саме той біг, саме те потрапляння в себе, і я намагалась перевести її і зробити в секторі.

І просто я розуміла, що я можу!

Якщо б у мене ніколи не було подібних спроб, то і не було б впевненості, а я розуміла, що я можу! Це я повторювала собі неодноразово!

Коментарі: