Спортивні здобутки Юлії Левченко 2017 року відзначали не лише  в Україні, не лише в Європі, а й в усьому світі. Але Юля не лише перемагала, а й активно надихала інших своєю завзятістю, відчайдушністю та стабільністю.

Тож, редакція ЖА у рамках нагородження Gathletics Awards 2017 вирішила наголосити на ще одній, не менш важливій для спортсмена якості – відкритості і привітності до преси та уболівальників та відзначила спортсменку в окремій номінації “Відкритість до ЗМІ року”. Адже ж саме це і рухає, просуває «королеву спорту»!

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

І одразу ж на старті нового легкоатлетичного року спортсменка підтвердила це звання  і поділилася з читачами Жорсткої Атлетики емоціями минулого року та особливостями спілкування зі ЗМІ.

Рік 2017-й для тебе однозначно був дуже насиченим і успішним. Охарактеризуй його  з двох позицій – спортивної та емоційної?

Це був дуже емоційний рік, тому що були сльози, сміх, радість і смуток. Довелося пережити все. Але тим не менше, це показує, що це все нелегко дається, але воно того варте. Яким би важким 2017-й рік не був – він пройшов для мене добре і я вдячна цьому року за все, що він мені дав.

Щодо результатів – я дуже рада, що розвивалася увесь сезон, що не стояла на місці і показала те, на що була спроможна. Це дійсно був рік, за який я дуже сильно виросла і навіть не в результатах, а психологічно.

Як відчувала себе на церемоніях нагородження найкращих атлетів 2017-го – від ІААФ та ЄА?

Емоції переповнюють. Я, якщо чесно, про ці церемонії раніше особливо і не чула. Спершу здається, що твою невелику перемогу помітили усі, потім розумієш, що світ великий, і, звісно, легка атлетика велика. І тут, коли тебе запрошують, ти розумієш що ти все ж щось значиш, ти щось зробив, це для самоствердження дуже добре. Особливо, коли трохи стихли емоції, вийшло пережити все наново і зарядитися. Атмосфера була неймовірною і головне – дуже відкритою. В цьому, мабуть, основний плюс спортсмена – всі дуже комунікабельні, відкриті. Спершу здається, що ти не у своїй тарілці, але потім розумієш, що від цього можна також отримувати купу задоволення.

Які висновки ти зробила за цей рік, чому він тебе навчив?

Певно найголовніший – слухати тренера. Все ж тренер знає більше і коли ти маєш сумніви і навіть коли ти собі щось вигадуєш, треба завжди прислухатися до тренера. А другий висновок – як би там не було, ти маєш слухатися тренера, але коли ти приходиш на змагання, ти один. Ти не повинен чекати підтримки у глядачів, суддів чи ще когось, що тебе хтось врятує. Ти вже змагаєшся і залишаєшся сам на сам.

Ти отримала звання від нашої редакції “Відкритість до ЗМІ року”. А взагалі, відкритість – це про тебе? Наскільки ти готова ділитися емоціями та переживаннями зі світом?

Те, що я переживаю з близькими, я переживаю з близькими, в будь-якому випадку це не те, що знають усі, але в той самий час мені хочеться ділитися з людьми, щоб вони не лише бачили загальну картинку, а й розуміли як все відбувається у спорті, усі процеси, щоб хоча б трохи прониклися життям спортсмена. Хочеться показати людям, яке багатогранне у нас життя, з чого воно складається. Хочеться, щоб люди розуміли тебе. Щоб люди на змаганнях мали уявлення, що стоїть за результатом.

А твоя активність в соцмережах – це порив душі чи обов’язок спортсмена?

Напевно, це порив душі. Мені подобається спілкуватися з людьми. Якщо це цікаво, якщо є попит – то чому би й ні. Іноді, зрозуміло, буваєш не у настрої, таке буває, але все одно намагаюся бути завжди відкритою.

Як встигаєш поєднувати активну медійну діяльність з тренуваннями?

Я не скажу, що у мене це займає занадто багато часу, але намагаюся це робити періодами, коли відчуваю, що це потрібно. Коли я розумію, що це зайве, що це мене збиває і в голові у мене зовсім інше, наприклад, підготовка, якісь завдання і цілі, я намагаюсь чи відмовляти, чи переносити на потім.

Найпопулярніше питання ЗМІ 2017 року?

Чому у вас був такий вираз обличчя, коли ви стрибнули 2,01:) Це питали усі! Ну такі у мене були емоції, ніхто їх не очікував:)

А чи бували якісь курйозні випадки зі ЗМІ?

Частенько буває, що плутають імена, бувало усіляке. Але був один серйозний момент, який мені дійсно не сподобався – коли беруть спортивне інтерв’ю і починають розпитувати про особисте, я це не дуже люблю, виходить, що людина приходить до тебе просто виманити якусь інформацію, мені це абсолютно не подобається і я таких людей не можу віднести до числа професіоналів. Я вважаю, що це негарно і для цього існують окремі якісь колонки. Якщо ти робиш спортивну колонку, вона має бути спортивною.

Юля отримала подарунки від Blackroll і тепер стрибатиме ще вище

Нагадаємо, що Юля вже встигла тричі виступити на змаганнях цього сезону, і на двох з них застрибнула на позначку національного рекорду серед молоді.

Читайте також інтерв’ю з переможцями номінацій Gathletics Awards 2017:

“Стабільна стабільність року” Анною Плотіциною

“Дивовижна завзятість року” Аліною Шух

Коментарі: