Декілька місяців тому в гості до Жорсткої Атлетики завітала прес-аташе ФЛАУ Ольга Ніколаєнко, яка казала що найкращий час для інтерв’ю з атлетами – міжсезоння. Ми слухняно дочекалися доки завершаться головні старти сезону і ось зустрілися з Богданом Бондаренком – бронзовим призером ОІ-2016, чемпіоном світу-2013 і чемпіоном Європи-2014, людиною, яка стрибає на 2.42 при чинному рекорді світу 2.45.

Коли заходить мова про стрибуна у висоту, у голові одразу виникає образ: висока, струнка людина. Але що ще може «видати» стрибуна? Богдан розповідає про особливу ходу – наче на стопі, і тут же це підтвердила Ольга – саме так ходить ще один наш стрибун – Андрій Проценко. Далі мова пішла про якості, якими має бути наділений стрибун. Без вагань Богдан одразу назвав дві такі властивості: стрибучість та легкість. Також зазначив вибуховість, стрибуни у цьому плані схожі на спринтерів – повинні вміти миттєво заводитися.

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Декілька років тому я почула історію про радянського стрибуна у висоту. У нього була цікава особливість у тренуваннях – не було чітко визначеного часу тренувань, натомість він стрибав у будь-який період доби, навіть уночі, таким нестандартним способом доводячи свої стрибки до автоматизму. І це спрацювало. На одному з важливих стартів він методично брав висоту одну за іншою і спокійно лягав відпочивати між спробами. Така поведінка дратувала суперників, і хоча вони мали у своєму активі вищий результат, перенервували і поступилися. А наш спортсмен впевнено взяв ту саму 100-відсоткову висоту, а більшого результату і не знадобилось. Історія цікава, тож я спробувала з’ясувати чи немає якихось особливостей у тренуваннях Богдана. На що він зазначив, що раніше, коли був молодим, розминка відбувалась дуже швидко, а ось зараз вона займає хвилин 40, адже потрібно пропрацювати кожний м’яз – без цього є ризик травмуватися. Ну а висота, яку може взяти «із заплющеними очима» – біля 1.90 – щось нижче свого зросту.

Легка атлетика не стоїть на місці, і ще всього кілька десятків років тому стрибуни не знали такої техніки як фосбері-флоп. І ось цікаво, чи вчаться сучасні стрибуни старим технікам стрибка і чи шукають нову. Богдан стрибав ще на початку перекидний, хвилю, ножиці, але зрозумів, що створений для фосбері-флоп. У своїй найкращій формі наш прославлений атлет може стрибнути ножицями 190, але навіщо, коли можна стрибати значно вище сучасною технікою?) Наразі вважається що фосбері-флоп – оптимальна техніка стрибка, адже дозволяє перенести тіло вище за центр ваги.

Тренує Богдана його ж батько. Мабуть, найбільша перевага у цьому те, що батько не стане нехтувати здоров’ям власної дитини задля великих перемог. І Богдан це відчуває – іноді на тренуваннях Віктор береже сина і Богдану доводиться брати ініціативу у власні руки – мов він може ще. Також Богдан зазначає що під час рутинних тренувань вони можуть обговорювати повсякденне життя, побутові питання, а це допомагає перемикатися і так тренування проходять легше.

Ну і наостанок я запитала, без чого неможливо уявити Богдана Бондаренка у секторі, і отримала неочікувану та сумну відповідь – без травми. Але відповідь на наступне питання була значно бадьоріша – у повсякденному житті Богдана Бондаренка неможливо уявити без посмішки.

На цій оптимістичний ноті завершили наше спілкування з одним з найкращих стрибунів у висоту в цілому світі. Дуже вдячна Богдану за спілкування, бажаю, щоб травма менше нагадувала про себе і, звісно, здійснення спортивної мрії!

Фото з власної сторінки facebook Богдана Бондаренко.

 

Коментарі: