Олександр Кузін в гостях у “Жорсткої Атлетики”

Теплим літнім днем у гості до “Жорсткої Атлетики” завітав Олександр Кузін – людина різнобічна та цікава, як не крути) У не такому вже й далекому минулому Олександр – успішний марафонець, а наразі тренер професійних спортсменів та аматорів бігу. Та не встояв Олександр і перед проведенням змагань – популяризація та розвиток спорту манять його. Звісно, допитлива марафонка не змогла не скористатися нагодою та поспілкуватися з Олександром Кузіним щодо його спортивного шляху та тренерської діяльності.

У кожного своя історія, чому спорт, чому біг, чому марафон. Олександр розпочинав зі значно коротших дистанцій – 800м, 1500м, але тренер вже тоді йому казав, що Олександр бігатиме марафон. Це обурювало Кузіна, але згодом виявилось, що ця думка не така вже й скажена – це була, мабуть, єдина дисципліна, де можна виступати на рівні з чорношкірими спортсменами та заробляти гроші. Олександру вже як тренеру не доводиться тиснути на людей з думкою про марафон – вони самі бажають бігти цю дистанцію. Марафони відбирають дуже багато здоров’я і це єдиний вид, де у бігу спортсмен не світового рівня може заробити, а це є основним стимулом більшості його спортсменів.

Є і приємна новина – на відміну від коротких шосейних стартів, на марафонах не відбувається “поділ” призових, принаймні у практиці Олександра цього не було. Там зовсім інші гроші і він вважає це абсурдним, не вітає, але і розуміє чому атлети йдуть на це.

Найуспішніший рік у кар’єрі Олександра і за думкою поціновувачів спорту, і за власною думкою Олександра – 2007. У цьому році він став найшвидшим марафонцем Європи, пробігши у Лінці 2:07 (його рекорд траси і досі тримається). Інші титули та перемоги швидко забувалися і не цінувалися як і оточенням, так і ним самим.

Кузін впевнений, що талановитих людей одразу видно. Але не все вирішує талант, дуже важлива складова – працелюбність. На власному прикладі Олександр показав, як вперто людина може працювати задля досягнення мети: як термінатор упав-встав-упав-встав і досяг свого. Але було дійсно складно – не міг навіть ходити, лише про це і мріяв після тренування. Всі його спортсмени унікальні: Матвійчук Саша, Ігор, Гелетій, Діма Лашин – дуже талановиті.

В аматорах Олександру подобається наполегливість – доводиться їх “гальмувати” на тренуваннях – настільки викладаються та люблять біг. Вже після завершення спортивної кар’єри Олександр усвідомив чому аматорів так тягне до бігу – декілька днів не побігаєш і починається: тиск, серце стучить, а побігаєш спокійно годинку – і вже добре себе почуваєш. Для аматорів біг знімає стрес, “прочищає мізки”. Але і з професійними так було – давав їм менше навантаження, ніж до якого вони звикли у попередніх тренерів і одразу виникала недовіра – як так, результату же можна досягнути лише працюючи на повну. Але не завжди “хто вище б’є, той краще грає” – потрібно варіювати навантаження: завантажився-розантажився, а не так як у нас часто буває – навантажився-навантажився – травма – вимушений відпочинок.

Марафон для Олександра майже як релігія. Тому і займатися їм було цікаво після завершення спортивної кар’єри: бігти до 30-40 км можуть всі,  але все має співпасти: і підготовка, і фармакологія, і зовнішні чинники.

Цікаво та повчально спілкуватися з людиною, яка більшість свого життя присвятила марафону у різних ролях.
У 36-му випуску “Жорсткої Атлетики” в гостях був найшвидший марафонець Європи 2007 року, неодноразовий Чемпіон України, тренер унікальних спортсменів-професіоналів та натхненних аматорів бігу.

Comments

comments