Спортивне орієнтування – це завжди щось нове, цікаве та захоплююче. Тут не встановлюються рекорди, та бути кращим можна лише тут і зараз. Це вид спорту, у якому гармонічно поєднуються фізичні, розумові та психологічні якості атлета. І саме з ним пропоную познайомитися ближче, бо воно того варте!

Розпочнемо з невеличкого екскурсу в історію. Спортивне орієнтування зародилося у скандинавських країнах  у 19-20 ст. і використовувалось як елемент підготовки збройних сил, та згодом змагання почали проводитися і поза армією.
Орієнтування ділиться на види: спортивне орієнтування бігом (СОБ), спортивне орієнтування на лижах (СОЛ), спортивне орієнтування на велосипедах (МТБО), точне орієнтування (ТРО)

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Зосередимося на виді ближчому до королеви спорту – спортивному орієнтуванні бігом. А бігають орієнтувальники по лісах, полях, парках та містах. Якщо у легкоатлетів є коло у 200м в манежі чи 400м на стадіоні з чітко визначеним місцем старту, фінішу та маршрутом, або ж кросова траса чи траса по шосе з чітким маркуванням, то орієнтувальник сам обирає свій шлях. На старті атлет отримує карту, де у спеціальних знаках відображена місцевість, місце старту, контрольні пункти (на яких у визначеному порядку має відмітитися) і фініш. Хто пройде всю дистанцію та зробить це швидше за інших, той і переміг. Для навігації орієнтувальник має карту та компас, а для відмітки – електронний чіп.

Оскільки щоразу місцевість проведення змагань може кардинально відрізнятися, то при плануванні орієнтуються не на довжину дистанції, а на час її подолання. Так, спринтом у орієнтуванні вважається дистанція, на подолання якої переможець витратить 12-15 хвилин, 35 хвилин – очікуваний час переможця на середніх дистанціях, та 70-80 та 90-100 хвилин для жінок та чоловіків відповідно для довгої дистанції. Відрізняються дистанції не лише за часом подолання, а і за вибором оптимального шляху. Наприклад, довга дистанція передбачає наявність одного-двох вирішальних довгих перегонів з вибором шляху (лівий, правий та середній варіанти), середня дистанція передбачає точне та безпомилкове “взяття” пунктів та, як правило, рух “у лінію”, а спринт вимагає миттєвого прийняття рішення.

В індивідуальних дисциплінах (спринт, середня та довга) атлети стартують по черзі, згідно з жеребкуванням з інтервалом від 1 до 3 хвилин. З загального старту спортсмени стартують у естафетах. У лісі проводять класичні трьох-етапні естафети: чоловічі та жіночі, а по місту – змішані спринтерські (чотирьох-етапні). До того ж, чітко регламентується, що жінки біжать перший та останній етапи, а чоловіки – другий та третій.
Глядачі не можуть бачити спортсменів під час всієї дистанції, але на серйозних змаганнях є можливість слідкувати за їх gps-треком для більшої видовищності. Також можуть встановлюватися відеокамери у місцях найбільш ймовірного пробігання. Дуже часто використовують відеопункти чи перегони, коли спортсмени під час долання дистанції вибігають на арену змагань.

 

Спортсмени змагаються у групах відповідно до статі (чоловіки і жінки) та віку (з кроком у 2 роки від 10 до 20, дорослі спортсмени змагаються у групах 21Е (еліта – складні дистанції) та 21А (полегшені дистанції), ветеранські групи починаються з 35 і до нескінченності з кроком у 5 років). Наприклад у групі Ж-18 змагаються жінки до 18 років включно, а у групі Ч-40 – чоловіки не молодше 40 років включно.

Спочатку вчать орієнтуватися, тож у молодших групах перемагає той, хто обере та реалізує оптимальний шлях. Десь до 16 групи вважається, що спортсмени вже навчилися орієнтуватися і тепер більшу увагу приділяють фізичним здібностям: до вміння обрати та здійснити шлях додається вимога швидкого пересування. В елітних групах вважається, що атлети вже вміють гарно орієнтуватися, швидко біжать і тепер перемагає той, хто має краще розвинуті психологічні навички: зуміє зібратися, налаштуватися та видати результат.
Цікаво, що для різних спортсменів оптимальний шлях може бути різний. Наприклад, швидкісний спортсмен обере більш довгий і легший з точки зору орієнтування варіант, а технічний – більш складний, але коротший.

Найбільш значущі офіційні старти це Чемпіонати Світу, які проводяться літом кожного року. Також, проводяться Чемпіонати Континентів та Кубки Світу. Раз на чотири роки, по аналогії з Олімпійськими Іграми, проводять Всесвітні Ігри. Крім того, проводять Чемпіонати Європи серед юнаків (Ч-16, Ж-16, Ч-18, Ж-18), Чемпіонати Світу серед юніорів (Ч-20, Ж-20) та Чемпіонати Світу серед ветеранів.

Цьогорічний Чемпіонат Світу проходитиме в Естонії протягом 8 днів, 6 з яких змагальні: кваліфікація  та фінал спринту, спринтерська естафета, довга, середня та класична естафета. Та більшість з лідерів будуть бігти кожну з дистанцій.
Лідерами в світовому орієнтуванні є Скандинавські країни, Швейцарія та Росія. За свою історію Україна також відзначилася. Юрій Омельченко виборов медаль найвищого ґатунку і дві срібні чемпіонатів Світу та дві срібні і одну бронзову чемпіонатів Європи. Надія Волинська здобула бронзову медаль Всесвітніх Ігор, срібну медаль Чемпіонату світу та дві срібні медалі чемпіонатів Європи. Олександр Кратов здобув дві бронзові медалі Чемпіонатів Світу, одну з яких здобув у складі естафети разом з Денисом Щербаковим та Павлом Ушкварком. А у 2007 році Україна проводила Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування у Києві.

Нам є чим пишатися! 🙂

Коментарі: