33-й випуск Жорсткої Атлетики видався дуже легким і веселим. І не дивно, адже гостями студії Радіо СПОРТ стали чарівні, відкриті до спілкування та позитивні дівчата, майстри спорту міжнародного класу зі стрибків у висоту – Юлія Левченко та Ірина Геращенко. Іра є фіналісткою Олімпійських Ігор-2016 та срібною призеркою Чемпіонату світу серед юнаків, а Юля – чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор, бронзова призерка Чемпіонату світу серед юніорів та учасниця Олімпійських Ігор в Ріо. Читайте цікаві епізоди нашої розмови та завантажуйте весь подкаст за посиланням нижче.

Дівчата, чи пам’ятаєте як ви познайомилися? Чи одразу ви знайшли спільну мову?

Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут
Найкраще тут

Іра: Я не пам’ятаю як ми познайомилися, але пам’ятаю, що коли Юля прийшла на тренування і їй було 13 років, я їй говорила: “Юля ти така гарна, а коли виростеш, будеш взагалі такою лялькою”, а Юля казала: “Іра, припиняй шуткувати з мене” :). А Ірина Григорівна (ред. – тренер) казала мені, що коли Юля трохи підросте, ми зрівняємось, вийдемо на один рівень, і будемо найкращими подружками. От як вона з дитинства сказала, так воно і сталося. Передбачила!

Юля, а чи не тисне на тебе звання чемпіонки Юнацьких Олімпійських Ігор? Адже володіння такою нагородою все ж в якійсь мірі зобов’язує “тримати марку”.

Юля: Після Юнацьких Олімпійських Ігор дуже різко зросла увага до мене і ось тут Ірина Григорівна якраз дуже сильно мені допомогла. Тому що дуже багато інтерв’ю та іншої уваги публіки дуже різко навалилися на мене, але ж спортивне життя не стоїть на місці, треба далі працювати. І от вона мене якось відвела від цього всього. І я анітрохи не жалкую, дуже їй вдячна, тому що стільки моментів мене обійшли стороною, за яких я просто б розгубилася. Ми дуже довго летіли тоді з Китаю, і одразу після повернення почалися численні інтерв’ю. І розумієте, історія одна, а її треба розповісти дуже багатьом, усі питають одне й те саме і воно вже почало тиснути на голову, а тобі вже треба знову тренуватися, втягуватися в роботу. І Ірина Григорівна дійсно допомогла пережити цю славу, котра на той момент мені не сильно була потрібна.

Іра: Просто Ірина Григорівна нам щоразу говорить, що спорт – явище швидкоплинне, сьогодні все добре, завтра може бути все погано, вчить нас ніколи не зазнаватися, ніколи носа високо не задирати і що, чим вище результати, тим більше треба бути скромним, залишатися людиною.

13906584_1767847666837927_1170603198933947594_n

Зараз жіночі стрибки переживають деякий застій в результатах, вже кілька років ми не бачимо успішних спроб на 2,05, як ви вважаєте з чим це пов’язано і коли очікувати такі стрибки?

Юля: З допінгом, я думаю. Не хочеться зачіпати цю тему, але коли ось саме зараз починають так жорстко усіх перевіряти, то чомусь результати спустилися набагато нижче. Тому що всі своїми силами стрибають…

Іра:  Хоча, чесно кажучи, я завжди була впевнена, що в стрибках у висоту жодний допінг не допоможе. Авжеж, це дуже далекий відхід від теми, і багато хто, напевне, зі мною не погодиться, але в стрибках у висоту треба, насамперед, думати головою. І навіть якщо ти супер готовий фізично, але не можеш сконцентруватися на технічних елементах або ж перегорів – твої змагання закінчуються на першій же висоті. І байдуже, що ти мав найвищий результат і найкращу підготовку.

А хто ж для вас є прикладом для наслідування, на кого з зірок вітчизняних або світових стрибків у висоту ви рівняєтеся?

Юля: У мене немає конкретного прикладу, не знаю добре це чи погано. Не хочеться ні на кому зациклюватися. Я більш схильна від кожного взяти трішки саме для себе. Іноді на змаганнях відмічаєш для себе, що це зібраний спортсмен, другий вміє налаштовуватися, а у третього гарна техніка. Тобто, що у кого можна навчитися, я намагаюся такими підходами налаштовуватися та навіть мотивувати себе.

Іра: У мене і приклад, і кумир – Анна Чічерова. Авжеж зараз не найкращі повідомлення про неї, пов’язані з допінгом, але це людина яка насправді мотивує і вміє налаштовуватися. Я пам’ятаю коли потрапила з нею на змагання, це було всього раз, то я забула куди мені бігти і що я маю робити, я просто сиділа і вся була в Анні Чічеровій. А потім мені пощастило, я з нею розговорилася, вона мені і про своє життя розповіла, і про спорт. Їхала тоді зі змагань з купою емоції не від змагань, а від цієї людини!

 

А більше слухайте в подкасті тут:

[mixcloud https://www.mixcloud.com/radiosportua/%D0%B6%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0-%D0%B0%D1%82%D0%BB%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-33-%D0%B9-%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA-21122016/ width=100% height=60 hide_cover=1 mini=1 light=1]

Або тут. Завантажити ж випуск можна за цим посиланням.

Коментарі: