Секрет успіху американських бігунів в Ріо

Жорстка Атлетика розпочинає знайомити читачів з найкращим зарубіжним досвідом. Пропонуємо вашій увазі перший матеріал цього розділу, в якому американка Ерін Страут намагається дати відповідь на питання: чому американські атлети на середні та довгі дистанції були напрочуд успішними на Іграх в Ріо. Зрозуміло, що всіх секретів підготовки авторка не розкриває, але основні думки що піднімаються в статті можуть і мають бути корисними для вітчизняного спорту.


На середніх та довгих дистанціях в Ріо американці вибороли на 2 медалі більше ніж за попередні чотири Олімпіади разом взяті. До того ж ще посеред легкоатлетичної програми в Ріо, американські атлети мали більше медалей на цих дистанціях ніж за всі Ігри в Лондоні 2012 року. Чоловічий марафон, де Гален Рапп фінішував третім, став заключним акордом: 7 медалей на дистанціях від 800 метрів в порівнянні з двома  медалями завойованими чотири роки тому.

Крім того, бігуни на середні та довгі дистанції не тільки здобули більше медалей ніж на чотирьох попередніх Іграх разом взятих, але й показали високі місця в фіналах. До прикладу, всі три американки фінішували в топ-10 на марафоні. Меттью Сентровіц (1500 метрів) виграв золото, Еван Джагер (стипльчез) і Пол Челімо (5000 метрів) здобули срібло, Гален Рапп (марафон), Емма Кобурн (стипльчез), Клейтон Мерфі (800 метрів) та Дженні Сімпсон (1500 метрів) повезли додому бронзові нагороди.

«Я вважаю, це фантастика! Це вражаюче – бачити відродження американських бігунів на середні та довгі дистанції. Ми повертаємося назад в кінець 70-х – початок 80-х років минулого сторіччя, коли американці змагаються за нагороди на всіх дистанціях», –  говорить Альберто Салазар, тренер Oregon Project, який працює з золотим Сентровіцем та бронзовим Раппом. «Це захоплююче!us-medals-haul-v2-укр_2Фактори, що посприяли такому росту продуктивності, є дуже різними і в більшості своїй не можуть бути повністю пояснені. Для прикладу, чи допоміг той фактор, що були відсутні росіяни, у зв’язку із загальнонаціональним баном? Навряд чи це допомогло – росіяни взяли в Лондоні 3 нагороди на середніх та довгих дистанціях і всі вони у жінок. Крім удачі та вдалого збігу обставин, тут мала місце традиційна важка праця, неймовірний талант та узгоджена робота функціонерів, тренерів та спортсменів, котрі заглибилися у це завдання чотири роки тому, аби наблизитись до п’єдесталу.

«Після Лондону ми проаналізували, що 10 бігунів на середні та довгі дистанції фінішували на 4-8 місцях», – говорить Роберт Чапмен, помічник директора зі спортивної науки та медицини USATF  (американського аналога української ФЛАУ, прим. ред.). Ми подивилися на цю групу спортсменів і задалися питанням, що і наскільки потрібно покращити, щоб отримати медаль»

Коли дані було зібрано і проаналізовано, виявилося, що даній групі атлетів необхідне збільшення продуктивності на 0,52% для того, щоб в Ріо боротися за медалі, підсумував Чепмен. Для реалізації даних напрацювань USATF і Олімпійський комітет виділили ресурси та запросили провідних тренерів та атлетів.

Хоча перелік нижче не є вичерпним, але саме ці три фактори і стали запорукою американського успіху в Ріо.

  1. Тренування в умовах високогір’я

В основі тривалого дослідження стояло завдання оптимізації тренувального циклу під високогір’я, що не є новою концепцією, але було прийнято як визначальний фактор, що має найбільший вплив на результат. За винятком Клейтона Мерфі, всі медалісти та 17 інших фіналістів збірної США на середні та довгі дистанції  жили або тренувалися у високогір’ї. В тому числі і Моллі Хаддл, котра тренувалася в Флегстаффі (2106 метрів н.р.м., прим. ред.), штат Арізона, і фінішувавши шостою на 10 000 метрів, встановила рекорд Америки – 30:13,17.

Акцент на використання високогірної підготовки повертає нас до початкової концепції тренерів Боба Ларсена та Джо Вігіля, коли після тривалого застою вони почали виховувати бігунів топ-рівня в Мамос Лейк, штат Каліфорнія. Саме ця група тренерів виховала двох марафонців-медалістів Олімпійських Ігор 2004 року, “срібного” Меба Кефлезігхі та “бронзову” Діну Кастор.

Простіше кажучи, тренування в умовах розрідженого повітря стимулює організм виробляти еритропоетин (EPO), який підвищує вміст червоних кров’яних тілець, що доставляють кисень до клітин та перетворюють його в енергію. Це природній та легальний шлях підвищення продуктивності, але його ефективність та переваги є дуже індивідуальними.

«Ми запустили ініціативу по аналізу реакції кожного конкретного спортсмена на тренування в умовах високогір’я, на основі чого тренери отримали змогу розробити індивідуальні програми підготовки», – говорить Чепмен. «На основі інформації, що ми надаємо, тренери визначають як високо , як довго та коли проводити тренування на високогір’ї і, відповідно, коли спускатися до рівня моря».

Чепмен відзначає, що Джері Шумахер, тренер сімох олімпійців з Bowerman Track Club, та Марк Ветморе, який тренує Сімпсон та Кобурн, були особливо зацікавлені та активно долучилися до цієї ініціативи.

USATF  забезпечив підтримку високогірних баз у Флегстаффі і Парк Сіті, штат Юта, де атлетам вимірювали загальну масу гемоглобіну на початку та в кінці зборів. Також проводилися заміри феритину, залізомісткого білку, який має велике значення, оскільки у спортсменів з низьким рівнем феритину  гемоглобін не зростає у високогір’ї. «З усіх цих даних ми можемо з дуже незначною похибкою визначити всі необхідні змінні», – говорить Чепмен. «Такого роду скурпульозна увага до дрібниць призводить до зростання продуктивності спортсменів».

  1. Правильне розподілення в часі

Окрім досліджень висоти, інші аспекти нашої діяльності були поставлені під сумнів, особливо після Чемпіонату Світу в Пекіні 2015 року, коли Емілі Інфелд була єдиною медалісткою (бронза 10 000 метрів).

Було виявлено кілька причин цьому, в тому числі і час проведення внутрішнього відбіркового чемпіонату. Він був проведений занадто рано, залишивши 54 дні до світової першості. В такому проміжку тренувальні програми переривалися, зсуваючи цикли навантажень та відновлень.

«Я вважаю, що минулого року(2015 року. Прим ред.) ми помилилися з термінами », – заявив Чепмен.

Близько місяця між відбірковими змаганнями та Олімпіадою є оптимальним часом для бігунів, щоб утримати форму. Цього року олімпійський відбір в США був проведений протягом перших двох тижнів липня, лишивши 4 тижні до початку Ігор в Ріо. Для марафонців відбір був перенесений на лютий місяць, після січня в 2012 році, що дозволило спортсменам мати вікно для відновлення та шість місяців на підготовку.

  1. Планування логістики

Та найперша річ, яку всі зрозуміли щодо проведення Олімпійських Ігор в Ріо було те, що практично все стане серйозним викликом для учасників. Транспорт, побут, їжа, вода, тренування – ніщо не здавалося простим.

Чепмен та інші представники USATF та Олімпійського комітету почали підготовку до цієї подорожі, щоб зробити її якомога легшою для збірної США. Сусідня військова-морська база, яку було орендовано в якості приватного тренувального місця, була забезпечена ідентичною з олімпійським стадіоном в Ріо доріжкою фірми Мондо, безліччю кімнат, кухарів, медичних працівників, і багато чим іншим, що могло б знадобитися.

Апартаменти та готелі обиралися лише в безпечних районах, таких як Парк Фламенко, де були можливі пробіжки на свіжому повітрі. Водії наймалися тільки з доступом до об’єктів Ігор, що давало змогу доставляти спортсменів до стадіону в середньому за 25 хвилин.

Замість того, щоб лишатися в олімпійському селищі, дорога від якого до Олімпійського стадіону займала годину, і де була доступна тільки їжа з кафетерію, багато американських бігунів на середні та довгі дистанції використовували переваги тих можливостей, якими їх  забезпечували USATF та Олімпійський комітет, таким чином максимально спрощуючи собі побут та наближаючи його до звичного. Також було забезпечено можливість доставки автомобілями медичного персоналу та терапевтів до бігунів, які потребували цього навіть між забігами.

«Гален і я лишалися в будинку і до нас кожного дня приходив кухар щоб приготувати нам їжу, яку ми попросимо», говорить Сентровіц, – ми тільки частково торкалися побутових справ, тому тут не було величезного контрасту».

«Логістика на місцях є надзвичайно важливою», – говорить Чепмен. «Але головною темою для успіху на Олімпійських Іграх є дійсно співпраця між тренерами, спортивними функціонерами, науковцями, Олімпійським комітетом та USATF. Це нова ера!»

Erin Strout

Перекладено ЖА з ресурсу runnersworld.com

Comments

comments